І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)


Олена Теліга-Шовгенів

МУЖЧИНАМ

Не зірвуться слова, гартовані, як криця,
І у руці перо не зміниться на спис.
Бо ми лише жінки. У нас душа криниця,
З якої ви п’єте: змагайся і кріпись!

І ми їх даємо не у залізнім гимні,
У сріблі ніжних слів, у вірі в вашу міць.
Бо швидко прийде день і у завісі димній
Ви зникнете від нас, мов зграя вільних птиць.

Ще сальви не було, не заревли гармати,
Та ви вже на ногах. І ми в останній раз
Все, що дає життя іскристе і багате,
Мов медоносний сік, збираємо для вас.

Гойдайте ж кличний дзвін! Крешіть вогонь із кремнів!
Ми ж радістю життя вас напоївши вщерть —
Без металевих слів і без зітхань даремних
По ваших же слідах підемо хоч на смерть!

Олена Теліга, вродлива жінка і відважний діяч ОУН, загинула в Києві в 1942 році разом зі своїм чоловіком Іваном Телігою.
Респект тодішнім мужчинам, якщо такі жінки оспівували їх у віршах

@музыка: К. Єрофеєв Ще зоря не зійшла

@настроение: ліричне

@темы: поезія

Комментарии
23.02.2013 в 17:23

rebellions are built on hate
Чоловіки різні були, і різні є. Були гідні оспівування тоді, є і зараз.
23.02.2013 в 17:26

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Melwyn, Не сумніваюся, що є) Але екстремальні часи виявляють в людині і добре і зле набагато у більшому обсязі

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии