Технічний прогрес? До Мордору з ним!

четверг, 28 февраля 2013

08:50

nolofinve

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)

Я люблю техніку. Я обожнюю електроніку. Мені зручно користуватися нетбуком, ноутбуком, комп'ютером, калькулятором, мобільним телефоном.
Але коли мені всю ніч, з перервами десь в годину, телефонує найкращий друг - то з ресторану, то з машини, то з цвинтаря (!), то з якогось звалища, то з мосту Преображенського, я б дуже хотів повернутися у щасливі часи мого дитинства, коли у нас вдома не було навіть стаціонарного телефону, а всі "автомати" по вулиці були розкурочені. І тим більше, неможливо було відловити того, кого вдома нема
Чому я не вимкнув мобілку? Тому що я дурень - дружок все одно б не повісився. І не стрибнув би з мосту. Він навіть до міліції не потрапив.
Відловити придурка і відвезти додому теж не міг - я зараз у іншому місті.
Тано, ти мені друг, але добре що ти зараз далеко.
Чорна смуга зебри - та закінчуйся ж нарешті) І не в тому місці, про яке я тільки що подумав.
Все, випив кави, поїхав далі.

@музыка: Запорізький марш

@настроение: Повернуся додому - приятель матиме проблеми

@темы: особисте