І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Шукав електронний варіант мого улюбленого двотомника Рільке. Знайшов тільки переклади "Сонетів до Орфея", але не в тому річ.
Злий, дуже злий

Але краще про приємне. Серед "Сонетів" є один, котрий мені завжди здавався дуже толкінівським за суттю.

***
Всьому, що люди зробили, машина загрозою стала,
власного духу прагнуща і непокірна цілком.
Досить чудовна рука задумів гарних плекала —
хай до рішучих будов камінь довбе молотком.

Спробуй уникни її — ані на крок не відстане,
в фабриці тихій вона, горда, блищить од мастил.
Так, ніби стала життям, — все достеменно їй знане,
тож, затята, машина й творить, руйнує щосил.

Та існування іще нас чарує. Ще сотні
місць мають власний початок. Є чисте буяння
сил, що ні труду, ні гніту не звідали ще, безтурботні.

Ніжні слова ще ховаються у невимовно-німім,
і музика, завжди нова, із крем'яного дрижання
у незайманім просторі зводить обожнений дім.

(переклав Василь Стус)

Повністю "Сонети до Орфея" у перекладі найгеніальнішого нашого поета сучасності є тут -
rilke.org.ua/verses/orpheus_stus.html#orpheus1_...

І, здається, час діставати з полички улюблений двотомник, ага)



@музыка: М. Бурмака "Він вночі прилетить..."

@настроение: меланхолічне

@темы: поезія