Просто так...

[nolofinve]

пожиттєве

Зустрів вчора приятеля, якого не бачив вже кілька років. Свого часу хлопець просто зник.
Виявилося, що він подався до крішнаїтів. Причому подався серйозно - розпродав майно, продав квартиру, гроші віддав на храм і сам нині живе при храмі в якості ченця - забув, як у крішнаїзмі називаються такі служителі. Живе на пожертви від громади і випадкові підробітки. Вбраний у секонд, худющий і щасливий.
Я його пам'ятаю у часи матеріального благополуччя - засмиканого, заклопотаного тим, як би утриматись на плаву і зберегти понти. З бізнесом йому то щастило, то не щастило - він це дуже переживав.
Зараз він щасливий. Щирий такий, аж світиться. Завжди з Крішною)
І ось він мені сказав цікаву річ. Що по моєму характеру я міг би скласти йому компанію. Тобто - міг би стати відданим служителем Крішни, котрий уже всією душею на Вріндавані Небесній. А живучи моїм теперішнім життям, я буду завжди відчувати моральний дискомфорт.
Дискомфорт, звісно, є... Біда у тому, що я не дуже полюбляю Крішну як сутність. І відчуваю відповідальність "за тих, кого приручив".
Приятель покинув дружину і доньку. Така собі пожертва Крішні - але він не дуже тим журиться.
Міг хоча б зоставити їм квартиру, паразит.
Прочитав останню фразу і зрозумів, що крішнаїта з мене не вийде))

@музыка: нема

@настроение: меланхолічне

@темы: особисте

Comments

[riweth]

От завжди першими в жертву таким богам приносять найближчих.

[nolofinve]

riweth, В Шрімад Бгагаваттам є епізод про одного відданого, котрий в якомусь там житті народився шудрою і був єдиним сином у матері. Якось він зустрів вайшнава і став йому за слугу, а вайшнав навчав його основам вішнуїзму. Але вайшнав мусив мандрувати далі, а наш шудра був прив'язаний до місця, бо опікувався матір'ю. Раптом матір вкусила змія, і вона померла. Новонавернений вайшнав одразу зрозумів, що це не просто нещасний випадок, а особлива милість Вішну-Крішни і почимчикував за вчителем, виспівуючи подячні гімни.
Ось тому мені ця сутність і не до вподоби. Як і інша, котра принесла в родини не мир, але меча і розділення.

[dragonseul]

nolofinve, у меня родственница ушла к кришнаитам. Бросила мужа и ребенка. Совершенно счастлива, чего не скажешь о ее семье. Они, конечно, привыкли и смирились, но... Не осуждаю, конечно, но и не понимаю. Ни один из богов не провозглашает безответственность.

[riweth]

Вот чем, на мой взгляд, отличаются деструктивные культы.

[nolofinve]

Деструктив, по моему, в самом человеке. С таким же успехом можно бросить все и всех и уйти в монастырь. Отсутствие чувства долга, вот что главное.

[dragonseul]

nolofinve, в монастырь не возьмут, если есть дети. Женщину, по крайней мере.

[riweth]

Вообще да. И, кстати, это не только у христиан. Насколько я знаю, в Индии у брахманов к некоторым вещам нельзя было приступать то ли пока не женятся твои дети, то ли как-то так.

[nolofinve]

Да, индиец, желающий уйти в ашрам, должен был вначале вырастить детей и дождаться внуков. И только тогда удалиться от мира.

[riweth]

Отож. Я не большой спец, честно, я просто что-то такое помнила.

[Evg Sigrun]

Еще один вид безответственности...