Позаминулої ночі приснився ідіотський сон.
Маячня, яку краще не читати
Наче я в ангбандському полоні, кабінет чистенький, прибраний, на стіні портрет Моргота в парадній короні, а за столом Сау в однострої майора НКВД. Поки я думаю, коли я зголосився на цю гру, і на фіга аж так випендрюватися, Сау починає мені оповідати, що я попався не випадково, що мене "здав" Феанаро, котрий боїться "хітлумського сепаратизму", і що я маю поступитись Хитлумом Фіндекано, при чому підписати зречення добровільно, тоді мене довго не мучитимуть, а одразу до Мандосу. Я його посилаю на фіг, зовсім не по княжому, на мені чомусь чорна волинська вишиванка з червоним шитвом, а в голові думки про укріплення західного флангу і про бастіони Віньямару, і про те, що за Лосгаром у нас ланцюг фортець, про які уроди зовсім не мають знати, і що Туракано буде їх там тримати, скільки потрібно, а Феанаро у Нарогарді, і що ж він оце наробив, доброго батька поганий син, і яким це боком у нас іде гра, і на якого барлога Сау так убрався, і що покерфейс гравця мені зовсім незнайомий, і раптом мені приходить до голови думка, що це зовсім не гра, а Сау тим часом підсовує мені папір на підпис, а перед ним ще якийсь папірець, і там щось написано почерком Фіндекано, і я починаю міркувати вголос що поганці можуть підробити все, навіть почерк, а за столом вже сидить вовкулака в однострої і шкіриться до мене, і я просто таки змушую себе прокинутися, бо якоюсь часткою розуму все таки розумію, що це сон.Наче і не пив, і оце тобі голос. Два дні у голові ця дурниця сидить
@музыка:
нема
@настроение:
втомився
@темы:
особисте,
білочки,
рольове
Почерк Финдекано меня добил - окончательно включилась в реальность происходящего.
И портрет Моргота на стене - я на него все время поглядывал...
На то ти й глюколов
А не тот бред, когда бегаешь по городу от динозавров с лассо в руках. о.о