І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Ніяк не можу увійти в колію, і це єдиний раз, коли День Незалежності я зустрічаю вдома, а не в колі однодумців. Чомусь сумно і недобре, хочеться все покинути і піти кудись далеко, за обрій. Не хочеться думати про теперішнє, не хочеться дбати про майбутнє, взагалі нічого не хочеться. Таке зі мною буває нечасто, але буває.
Можливо, я когось скривдив, але я зовсім не хотів цього робити. Просто воно таке, життя.
Можливо, я когось скривдив, але я зовсім не хотів цього робити. Просто воно таке, життя.
Депресуха, одним словом, напала)
З такими темпами скоро доведеться брати відпуску "Від інтернету та ФБ".
Тоді треба брати відпуску "Від усього одночасно" х)
Я тримаюсь, а що робити?))