І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Сю ніч приглючилось, що по хаті хтось ходить. Обійшов весь дім - тиша і спокій.
Домовика я не забуваю підгодовувати, але ще його не чув). Це вперше.
Добра прикмета - на щастя.

@музыка: нема

@настроение: безсоння

@темы: особисте

Комментарии
15.09.2013 в 10:23

Папайя по жизни
А в мене не розбереш - чи то домовичок, чи кiшка вирiшила на полювання пiти)))
15.09.2013 в 10:50

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Teleri_00, Напевне домовичок))
15.09.2013 в 13:37

Досі пам'ятаю неприємну ніч в нашій сільській хаті, років із сім тому. Хата старезна, ще куркульська, має немов дві трикімнатні "квартири" з окремими входами і спільними сіньми. Одна кімната використовувалась для проживання, коли ще дід з бабою були живі, а інша, як ми її називаємо "та хата" :) стоїть пусткою і слугує місцем накопичення всяких господарських штук і речового непотребу. Ми з мамою поїхали копати картоплю, ну і звичайно, що довелося ночувати. Десь вже коли ніч почала збігати, я прокинувсь від звуку, наче хтось маленькими ніжками дрібно-дрібно тупотить на горищі (а там взагалі нічого нема і нема навіть входу на нього) - спочатку подуав, що якийсь бродячий кіт вліз і бігає за мишею, але ж коти так не тупотять ! Потім почулися звуки, наче за грубою, у коморі хтось соває цеглину по цеглині (яка цегла в біса - хата у нас звичайна мазанка !). Я знову погрішив на мишей, але через хвилин десять почалося таке, що примусило ворушитися волосся на голові - за стінкою у "тій хаті" почулися розмірені важкі кроки, неначе хтось задумливо тинявся пустою хатою, неспішно оглядаючи кожен закуток. Я чітко почув як тяжкі кроки пройшли до вхідних дверей "тієї хати" і при цьому неначе перечепилися через велику алюмінієву миску, яка видала характерний для неї звук, коли її зачепиш. Далі... хтось сіпнув вхідні двері нашої вже жилої хати - тяжкезні дубові двері були закриті на міцний гачок, я почув обережний ривок за ручку і стук того гачка. Далі кроки припинились, лише зрідка було чути як "миші совають цеглу". Аж ось надворі почало сіріти, я переборюючи страх вийшов на кухню, взяв у коморі сокиру (а раптом то не привид був, а банально алкаш якийсь заліз, бо може двері в сіни забули закрити) і ми з мамою, обережно відкривши двері виглянули в сіни - нікого. Зайшли у "ту хату", ввімкнули світло - нікого, тиша. Двері в сіни були зачинені. Наступного дня я спеціально поставив маму у спальні, а сам почав ходити у "тій хаті", щоб оцінити рівень чутності. Виявилось, щоб почути за стінкою важкі кроки, їх власник мав тупати з усієї сили, як слон, бо звичайні кроки було ледь-ледь чутно. Ну, і тут же виявилось, що за день до того помер сусід, що жив через хату від нас. От і не знаю що то було...

Але мама, яка часто їздить в село по городних справах, каже, що не може тепр там спати, бо з опівночі і до треьої ночі в кухні якісь дивні звуки, наче хтось тихо відкриває банки, часом чути якись тихеньке пікання, інколи раптово з'являються неприємні запахи. Часом починають стріляти пружини в дивані, наче хочуть зігнати її з нього - колись і сам це відчув. Вдень задрімав на ньому і пркинувся від того, що піді мною дзенькають пружини, неначе хтось лазить всердині. Подумав, що то я вагою свого тіла і диханням приводжу їх в рух, перевернувся на спину, і тут почалося - пружинами наче пробігла хвиля, тикаючи мене у спину, я з переляку підхопився і щосили тріснув кулаком по дивану. "Барабашка" тут же затих. Отакий то полтергейст %), хоч мисливців за привидами запрошуй. В мене вже була ідея поставити на ніч камеру у кухню, але вона в темряві фігово знімає...
15.09.2013 в 13:50

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Yksi Tahti, Треба було просто погодувати Хазяїна - голодний він, того і шарудить банками. :)

А першого разу міг бути і невпокоєний дух - с сусідом не сварились часом? А Хазяїн захвилювався - вони не полюбляють привидів.
15.09.2013 в 14:46

Cвого Хазяїна ми завжди підгодовуємо, а от в селі вже нема кому, ніхто там не живе, хата валиться, звичайно що домовик слабшає і не може дати відсіч всяким потойбічним зайдам... З сусідом не сварилися, взагалі якось не спілкувались, тому що він міг забути у нас - не знаю :). Але до того за кілька років помер дід, а ще здається, за рік, трохи далі по вулиці між нашою і сусідською хатою машина насмерть збила хлопця...
15.09.2013 в 15:36

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Yksi Tahti, Страшненьке місце. Я б не втерпів, визирнув би вночі. Коли знаєш, чого боїшся, уже не так страшно)
15.09.2013 в 23:33

Тиха вода греблі рве
nolofinve, Дивись мені там. І телефонуй, коли що :)
15.09.2013 в 23:40

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
danapria, Ми з Хазяїном дружимо))
16.09.2013 в 14:22

Да умоются кровью те, кто усомнится в нашем миролюбии
Я пару лет назад ночью проснулась от яркого света прямо в глаза. Очухалась, прислушалась - папаня храпит в соседней комнате. Ну не приглючился же мне свет. Встала, пошла искать по квартире неизвестно кого. Про домового даже мысли не возникло. Решила, что вор забрался и фонариком себе светил (у нас одноэтажный двухквартирный дом в частном секторе). В кромешной темноте обыскала всю квартиру. Не поленилась даже в самых темных углах на уровне колен руками пошарить - а вдруг там вор заныкался и присел, чтоб его не видно было. Никого не нашла, вернулась в постель, но еще с полчаса прислушивалась к каждому шороху. А утром выяснила, что это папенька встал ночью до ветру, а возвращаясь, посветил в мою комнату фонариком, проверяя, не со мной ли спит кошак - наш общий любимец. И пока я соображала, приснился мне этот луч света или нет, папаня завалился на диван и захрапел. А я как дура по квартире несуществующего вора искала. :-D
16.09.2013 в 14:28

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Kaly, Ночью может такое приглючиться, что утром потом только сидишь и думаешь, чего это было)
16.09.2013 в 14:45

Да умоются кровью те, кто усомнится в нашем миролюбии
nolofinve, Приглючиться и днем может ))
В общаге, где я прожила пять лет, пока училась в универе, чего только не происходило. И уточка игрушечная крякала сама по себе, и звуки разные были, посуда только не летала, да мебель не двигалась. А началось все с того, что соседи решили почистить вентиляционную шахту. Сняли с нее решеточку и пропылесосили хорошенько. Уж не знаю, что за барабашка там жил, но через месяц все носились по квартире со святой водой и кропили все углы. Ибо там стало реально страшно жить.
А если учесть, что общаги построены были на территории старого кладбища... У нас даже привидение свое было, его многие видели, я в том числе.
16.09.2013 в 14:47

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Kaly, Супер)
Я тоже как то видел призраки - в лесу.Страшновато было.
21.09.2013 в 22:24

nolofinve, наші домовички стають активними на язичницькі свята )) хочуть чогось смачненького ))
21.09.2013 в 22:51

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Veda_Klarity, Завтра Рівнодення))
22.09.2013 в 17:51

nolofinve, сьогодні будемо пригощати їх грибами і яблуками ))
22.09.2013 в 21:28

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Veda_Klarity, І яблучним сидром))
23.09.2013 в 14:58

nolofinve, ех, сидру не було, була медовуха ))
23.09.2013 в 15:57

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Veda_Klarity, А я навмисне приволік баклагу, пригостив Хазяїна, а потім догнався сам з коньячком)
Сьогодні на роботі всі питають, як голова)
24.09.2013 в 12:55

nolofinve, у нас вони (у нас не один домовичок) полюбляють хороший коньяк, що цікаво ))
24.09.2013 в 14:32

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Veda_Klarity, Це, мабуть, домовички-аристократи))
24.09.2013 в 16:35

nolofinve, без сумніву )) Гурмани - пироги і цукерки люблять )) Може вони б і сидру випили, та не було його де взяти. А як, до речі, ваша голова після такої суміші? ))
24.09.2013 в 18:10

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Veda_Klarity, Порядок в танкових військах)))

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии