І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Колись я питав себе, чого росіян ковбасить від української мови. Саме ковбасить - на підсвідомому рівні - конкретно від мякого "г" та кличного відмінку. Я вже не говорю про те, що нашим ... добрим сусідам ріжуть слух такі слова як "громада", "громадяни" - можливо тому, що у росіян "община" від "все общее", а не від кількості людей, а слово "гражданин" взагалі-то на початку означало мешканця огороженого міста, а не члена "громади", тобто одного з багатьох. Але то все їхні проблеми.
Але мене завжди смішить твердження, що українською мовою неможливо адекватно передати серйозну літературу. Гумористи...
Це я до того, що знову відкопав свого двотомника Рільке. Серйозний був поет.

трохи прекрасного

@темы: поезія

Комментарии
26.10.2014 в 00:50

...каждый из нас по-своему лошадь (с) // Geronimo// Мы все умрём, идём дальше
nolofinve, вот кстати да. Я немножко филолух. поэтому странная реакция на язык мне вдвойне удивительна — ведь я знаю, что в русских говорах (южных) тот самый г и у/в и проч. проч. — самое обычное дело.

Насчёт не передать... Ну, за себя могу сказать, что так воспринимаются только те стихи, допустим, которые ты знаешь, как по-русски. Именно потому, что языки родственные, это кажется попервоначалу... не знаю, «неправильным произношением», что ли. Но сейчас уже прошло. Может, сказалось то, что я начала в универе колупать польский. Я послушала Вислу на русском и в оригинале. Победа осталась за оригиналом:nope: Если кратко — оно от незнания бывает. Хотя у других, конечно, могут быть другие причины.

А стихи красивые.
26.10.2014 в 02:09

Со-действовать, а не со-страдать (с)
...У Львові на стінах будинків й огорож зараз пишуть багато віршів. Сучасних поетів, дещо "по мотивах". Йдеш і читаєш віршовані стіни.
26.10.2014 в 21:25

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Зелёный бамбуковый лес, Думаю, что большинство проблем не в языке, а в умственном настрое)
26.10.2014 в 21:27

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Imaja Neste, Це Львів... А у нас на стіні можуть тільки непристойність написати (
26.10.2014 в 21:52

Со-действовать, а не со-страдать (с)
nolofinve, Шкода. Може, хоть почне. З чогось таке треба починати.
26.10.2014 в 21:58

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Imaja Neste, Якби у нас була десь поетична стела - я чув про такі у інших країнах.
26.10.2014 в 22:10

Со-действовать, а не со-страдать (с)
nolofinve, Цікаво. Але у Львові там просто де прийдеться, але так, щоб не на історичних забудовах.
26.10.2014 в 22:15

There are thousands of good reasons why magic doesn't rule the world. They're called mages.
Дуже гарні вірші, красно дякую. :)
26.10.2014 в 22:24

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Imaja Neste, Молодці вони)
26.10.2014 в 22:24

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Werekat, Рільке українською гарно звучить)
05.11.2014 в 10:50

Зараз нарвуся на посилання "фіялочки" під три чорти, але, Князю, де ви знаходите таких людей? За мої 30 років слова "теляча мова" мені довелося чути у приватній розмові (а я рахую лише їх, бо те, що говорять на великому екрані - пропаганда на замовлення і ніщо інше) лише один раз. Один! Від, до речі, українця (за паспортом, звісно).
І не "серйозну літературу", а динаміку, екшн, як це зараз називають. І справа тут у структурі мови, як на мене: надто м'яка вимова суперечить змісту.

P.S. Попри все рада бачити вас живим. Як "там" не питатиму, бо маю там брата. Тримайтеся.

ilivrin (знову не можу згадати пароля; підписуватимуся, щоб не було непорозумінь)
05.11.2014 в 12:21

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Гость, не знав про брата, тому видаляю попередній злий коммент. Думаю, що тепер ти мислиш вже не так, як весною. Брату вояцького щастя, і покровительства Перунового.
05.11.2014 в 14:09

Мислю далеко не так, як ви, Княже. Але я не хочу сперечатися з вами. І ні з ким іншим. Цю суперечку не вирішити вже словами, бо пролилася кров, а вона єдина за слова сильніша. Але настане час, коли хто-небудь таки зрозуміє, що на крові будувати не вийде. Не знаю, чи застанемо такий час ми, але він настане.
І так само, як і раніше мені не подобається нова влада. Втім, маємо вибори, що відбулися. Ті ж самі люди здебільшого, але є і нові. Що ж, якщо першим-другим прийнятим законом буде закон про зняття депутатської недоторканності та будуть ініційовані перевірки діяльності вже нинішніх "правильних" високопосадовців, то можу таки змінити свою думку.
А поки: вини працюють на кого завгодно, але не на Україну.
ilivrin
05.11.2014 в 19:19

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Гость, Тут відбиватись треба, а тоді будувати.
А щодо влади - то те, що було, було ганьбою. А що буде - не знає ніхто.
Будь яку владу можна поміняти. Але зараз головне викинути тварей геть з нашої землі. І сепарів і заблуканих десантників.

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии