І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Пер Вале
Гибель 31 отдела
Стальной прыжок
читать дальшеНаївна фантастика 70-х. Коли читав її у дитинстві, то було незрозуміло, чому люди, котрі мають що їсти і де працювати раптом пиячать та вішаються. Незрозуміло і зараз. Автор - шведський соціаліст. І взявся я за його антиутопії з одної простої причини - він дуже багато уваги приділяє впливу писаного слова на людський розум. З наївністю людини, котра живе у багатій мирній країні, нею незадоволена, і має змогу висловлювати своє назадоволення, фантаст розкриває тему преси. Мовляв, усе закуплено багатіями, і тому на книжковому ринку самі журнали та комікси, котрі отупляють народ. А справжня журналістика під забороною. От якби її випустити на волю... Та нічого не станеться. На жаль. В СРСР, котрий був для Пера Вальо ідеалом (ставлю крону проти гривні, що письменник в країні своїх мрій не бував, а як і бував, то бачив лише те, що КДБ показувало) було свого часу гасло - мистецтво належить народу. Це гасло намагалися втілити у життя (єдина гідна похвали дія совіцької влади). Тому по радіо звучала класична музика, по телевізору показували симфонічні концерти та балетні вистави, книги, окрім нудного соцреалізму, видавалися суворо класичні за невеликими винятками, а в часописах "Огонек", "Крестьянка" та "Работница" публікували репродукції з відомих творів мистецтва. Щоправда, народ добував з-під прилавку Дюма, Дрюона та Анжеліку. Але ці винятки не псували загальної картини. Совіцької влади не стало - і щр ми бачимо? Тільки не кажіть мені, що ніщасний народ отупляють кляті піндоси. Народ сам вибрав те, що хотів. А вибрав він низькопробну розважальну літературу, котру зараз і вживає у великих дозах. При чому, якщо в радянські часи цю квазілітературу не перекладали і тим більше не писали, то зараз народ має вільний вибір між класичною літературою і жуйкою. Класику можна купити вільно - в книгарнях нею забиті полиці. А купує народ у кращому разі "50 відтінків сірого" , у гіршому - глянцеві журнали того типу, які гнівно таврував Пер Вальо. Але чи потрібно таке таврувати і списувати на американські зловісні плани отупіння нації? І чи потрібно підтягувати штучно певну частину населення до рівня інтелів? Не вийде - експеримент уже здійснився і то з негативним результатом. Друга книга Пера Вальо присвячена більш цікавій темі - експериментам над розумом. Наївний швед - він не знав тоді, що для того, щоб промити людям мізки зовсім непотрібно винаходити суперречовину з отрутою і підсовувати її наївним людям. Достатньо лишень півроку подивитись ОРТ та інші російські телеканали, і клієнт спікся. При чому від цього не порятує ні читання книжок, ні вроджена інтелігентність. Якщо немає внутрішнього фільтру в голові - нічого не допоможе. І я вже неодноразово впевнився, що це природжене - оці самі фільтри. Або вони є - і тоді людина, що є росіянином і походить з Донбасу не вірить маячні росканалів, або їх нема, і людина суто українського походження купується на брехню як дитина на цукерку. Втім, перечитавши Пера Вальо, я зрозумів ще одне - треба зберігати спокій як комісар Йєнсен))
