І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Треба ж розповісти, як я дійшов до такого життя і став "убивцею невинних дітей" (цитата від Юлі Понеділок)
Все почалося з того, що в дитинстві я дуже любив читати журнал "Барвінок".
Я його просто обожнював, при чому мене не влаштовував російськомовний варіант журналу для чемних запорізьких діточок. Я вимагав "Барвінка" українською і батьки врешті решт мені його передплатили.
Бо журнал "Мурзілка" я урочисто спалив на вогнищі біля нашого дому, голосно співаючи бандерівських пісень, яким мене навчили родичі з Волині. Всі вони, ясна річ, приховували свою людожерську сутність, але щоразу, відвідуючи Волинь, я приїздив звідти з новим числом "Барвінка", виданим у підпільній типографії міста Луцька. Ззовні "Барвінок" був схожий на звичайний (як ви вже здогадались, я вимагав його з батьків лише для конспірації), але зміст його був геть ччервоночорний, а на кожній сторінці було по рецепту як розпинати словянських мальчиків і пити кров російських немовлят.
За допомогою цього журналу я зазомбував і перетворив на бандерівця свого друга-росіянина, з яким ріс в одному дворі. Злощасний мій приятель, опісля двох чисел "Барвінку" вже співав "Червону калину" і "Ще не вмерла". А коли виріс - вступив до батальйону "Азов".
В проміжку мій друг побував у Москві і підкинув зловісного "Барвінка" до тамтешньої української бібліотеки. Я навіть боюсь уявити, скільки діточок тепер мріють поповнити наші лави.
Мало того - "Барвінок" успішно зазомбував бібліотекарку московської української бібліотеки, котру зробили директоркою якраз з метою випалити в бібліотеці всю крамолу.
Але вона зламалася вже на першому числі, і її було викрито доблесним російським письменником.
Зараз бідолаху судять... А ми з другом людожерськи регочемо.
Нема зброї, страшнішої за "Барвінок".



@темы: білочки

Комментарии
01.11.2015 в 13:49

rebellions are built on hate
а в мене не було ані барвінку, ані мурзилки. тіки хардкор, тіки газета "юний ленінець"
01.11.2015 в 16:01

Тиха вода греблі рве
Ги)) Ти правда любив читати "Барвінок"?) Мені мама його купувала у кіоску. І "Мурзілку" теж. А також "Малятко" і "Весьолі картінки".)))
Бабченко - ну отой журналіст - писав, що це початок кінця. Але дна у сусідів немає
02.11.2015 в 01:14

Угу, вам смешно, а народ-то за правду принимает.
03.11.2015 в 20:45

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Гэленнар, О-о) І навіть журналу "Піонерія" не було?))
03.11.2015 в 20:46

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
danapria, Читав і Малятко і Барвінок )) Тому і виріс бандерівцем))
03.11.2015 в 20:48

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Athlon, чего принимает? Что в Барвинке спрятана визитка Яроша? Или что Нацгвардия вся состоит из юніх барвинковцев?)))
03.11.2015 в 21:51

rebellions are built on hate
І навіть журналу "Піонерія" не було?
А на журнал Піонерія я не встигла. 81-й рік народження - дитинство 5+ років прийшлося на Перебудову, а коли я стала піонеркою, то там взагалі був вже 90-й і все змінювалось дуже і дуже швидко. Ну а після 91-го вже ні до чого було.
03.11.2015 в 22:01

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Гэленнар, Я ще памятаю Піонерію, бо рано почав читати і мені її купували) Вона теж була двомовна як і Барвінок. І нудна - бо я її дуже скоро забракував)

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии
Получать уведомления о новых комментариях на E-mail