І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Виконую заявку Гелленар про Туріна - поки є можливість.
Оскільки у мене тут нема під рукою книг, а інтернет буває місцями, то я міг заплутатись в іменах і часі, бо "Діти Хуріна" не належали до моєї улюбленої читанки - надто вже воно депресивне.
Буде можливість - то перекладу російською. Хто зрозуміє і так - прошу до критики))


читать дальше

@темы: моя творчість

Комментарии
22.11.2015 в 14:47

There are thousands of good reasons why magic doesn't rule the world. They're called mages.
Гарна оповіданка, хоча й дуже сумна. Проте така життєва, дуже добре написано, якнамене. Критикувати з точки зору мови не можу, ви її знаєте, гадаю, краще за мене. Сподобалось.

Я "Дітей" взагалі не читала; тематика там вся така?
22.11.2015 в 15:29

rebellions are built on hate
дякую, дуже дякую!

читать дальше

читать дальше
22.11.2015 в 17:59

Тиха вода греблі рве
nolofinve, Ох, ніколи не любила "Дітей Хуріна" - безнадьога повна, у мене опісля цієї книги завжди депресняк.
І ти знову пишеш про невідомих солдат - я навмисне подивилась в книгу, про того бідолаху там всього лише два рядки, а ти йому цілий життєпис склав.
Шкода його, як завжди просльозилась)
23.11.2015 в 16:15

Это - не шило. Это внутренний стержень.
Як же ж сумно...
23.11.2015 в 22:53

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Werekat, Це дуже важка річ - в ній нема естель. Прокляття Моргота в дії.
23.11.2015 в 22:58

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Гэленнар, Він у Профа гине, а писати АУ чомусь не пішло. Взагалі, Турін апріорі губить все, до чого доторкається.
Ненавмисне вбивство в родових общинах каралося вигнанням. В принципі - того з ним відпустили і пасинка, бо мусив його годувати замість матері.
Ну і вастаки, думаю, не наважувались забиватись далеко в глушину. Вони степовики, ліси і гори для них були дивиною.
23.11.2015 в 23:00

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
danapria, І всі померли, як завше у Профа)
Дякую за поміч - російський варіант як завше тут

ficbook.net/readfic/3807339
23.11.2015 в 23:01

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
riweth, Це все Проф з його прокляттями)

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии