Реальне. Сусіди.

Чеченська республіка - за партію влади 99,47 %...
Їх що, гнали голосувати під дулами автоматів?
Тюрма, психушка і Чечня - підтримали Путіна...
Ой, що буде у нас в наступному році - фантазія відмовляє...
І явка на вибори - 117,35 %...
Пішов копати схрона - до наших виборів встигну...

@музыка: Глінка Увертюра до опери "Іван Сусанін" вона ж "Жізнь за царя"

@настроение: фантасмагоричне

@темы: білочки

---

Телерійська народна мудрість...

05.12.2011 в 10:47

Пишет  Куруфинвэ:

Мудрость народа Лихолесья
Не вернется:
- гном, погостивший в эльфийской темнице;
- эльф, услышавший голос моря;
- стрела, пущенная в цель (благо не бумеранг);
- сбежавшее зелье;
- Леголас, ушедший в загул;

Не придет:
- похмелье к эльфу;
- совесть к Трандуилу;
- ум к человеку;
- талия к хоббиту;
- эльфийка к гному.


Странно видеть:
- эльфа, не пьющего вина;
- орка, любующегося на звезды;
- нежного тролля;
- гнома, пришедшего на чашечку кофе;
- Трандуила в харадском трактире.

Не пренебрегаешь:
- помощью человека в беде;
- тишиной в гоблинских горах;
- лембасом в долгом пути;
- Трандуилом в холодную ночь;
- Трандуилом в веселый вечер;
- Трандуилом… зациклило.

Медлит эльф:
- покидать родной лес;
- заводить детей;
- дразня волколака, слезать с дерева;
- будить Трандуила утром.

Приходится поневоле:
- якшаться с людьми;
- общаться с Трандуилом;
- заводить детей;
- бывать серьезным;

Недолго сердится:
- эльф на убитого орка, помешавшего созерцать рассвет;
- Эру на детей своих (не более 400000 лет);
- Митрандир с опаленной бородой на шалости эльфенка;
- Трандуил на любимого сына после трех бочек королевской настойки.

Долго сердится:
- побритый гном;
- помытый орк;
- выдрессированный волколак;
- разбуженный Трандуил.

Выводит из себя:
- поющий гном;
- чужеземец, блуждающий по замку;
- когда прерывают празднество;
- Трандуил, как же без него.

Навевает уныние:
- бескрайняя пустошь;
- военные советы Трандуила;
- приготовление манной каши;
- зубрежка падежей квенья;
- пещеры гномов;
- спецодежда службы разведки Лихолесья.

Надо быть идиотом, чтобы:
- давать советы смертным;
- просить проезжавших нолдор передавать привет Мандосу;
- собирать лечебные травы "под носом" у волкалака;
- спорить с Трандуилом;
- флиртовать с Леголасом;
- кормить орка.

Невыносимо слышать:
- чавканье гнома;
- вопли узников;
- мнение гномов об эльфах;
- жалобы Трандуила на сына;
- жалобы Леголаса на отца;
- воспоминания Гэлиона о детстве Леголаса.

Пропадает:
- эльфийка, полюбив человека;
- вечер без песен;
- ясность ума после трех бочек вина;
- золото под задницей дракона;
- Трандуил на всю ночь.

Безобразно выглядит:
- гном в любом обличии;
- орк в коротком розовом платье;
- тот, кто орет за столом громче Трандуила;

Неуместно:
- рассуждать об Эру с людьми и с Эру о людях;
- быть любезным с чужеземцем (чай, кофе, потанцуем…);
- обсуждать юношей с Трандуилом;
- первое…. О, Эру! Ничто не забывается...

@музыка: "Ой, чому я така груба..."

@настроение: піднімаю

@темы: сильмовське, білочки

---

Реальне...

Чомусь сподівався, що росіяни забанять партію влади... Наївно, але факт...
Цікаво, що буде у нас у наступному році?

@музыка: нема

@настроение: понеділок - день важкий...

@темы: білочки

---

Про драббл-фест-8

читати тут

Це коло мені здалося менш активним, ніж сьоме. Не знаю, чому так...
Хоча особисто мене зачепило дуже мало тем. Але - от парадокси мислення - написав вдвічі більше текстів, ніж минулого разу.
Однак з цієї кількости більше половини - нолдорське хуліганство.
Серйозними я вважаю лише два тексти, один з них - позаконкурсний. Тому на медалі цього разу не сподіваюся.
Тепер про те, що запам яталося.
Мотиватор кола..
Цікава тенденція, що мотиватором вдруге стає тема, присвячена - скажімо так - деградації позитивного героя. На цей раз позитивний герой має взяти собі Персня Влади.
Незрозуміло - чому пощадили Арвен і Арагорна Якщо цю пару врятувало їхнє палке кохання, яке народ не наважився розтрощити, то я є щасливим і радим за толкінутий народ
Не було драббла, присвяченого Галадріелі - напевне тому. що вже є два чудових оповідання на цю тему: гумористичне eressea.ru/library/library/elanor/anukad.shtml та серйозне eressea.ru/library/library/nenapis.shtml. Перевершити не наважився ніхто.
З 10 виконань - 4 гумористичних. І що цікаво - гумор виходить на перше місце
Особисто я голосував за Келеборна (здається я знаю автора, і буду дуже розчарований, якщо помилився) Остання фраза про в янучі квіти Карас Галадону є шедевральною. І за Келебрімбора - тут сподобалось не стільки виконання, хоча і воно є чудовим, але сама ідея подолання сили Персня. (Знов таки - буду дуже розчарованим, якщо не вгадав автора)
Гумор
Тут мої симпатії однозначно завоював "незримий друг" Саурона. Звихнутий Чорний Мая, котрий спілкується з уявним психоаналітиком - це щось.
АУ -
Тут зачепила тема про Куруфіна, Еола та Аредель. Скажемо так - перші дві оповідки при дуже гарному виконанні за духом не сподобалися зовсім. Ельф, котрий б є іншого ельфа, якого при цьому тримають воїни... Не вірю я в такого ельфа. А друга оповідка, де Еол крутий, наче яйце, не сподобалась через нелюбов до цього персонажу. Хоча - знов таки підкреслюю - виконання є чудовим.
Феанор - Генріх Наваррський - 2 - респект автору за знання матчастини, однак оповідання здається дуже затягнутим, а сенс губиться в подробицях.
Ангстовий джен
Майтімо перед Нірнает - річ дуже сильна за композицією. Автор випередив мене, бо я хотів написати щось подібне
Шоста епічна історія - дуже якісна трава.
Волинський белеріандський бандерівець партизан Берен - 2. Страшний вибір - кому допомогти, а хто має загинути. Сумно і сильно.
Куруфін та його винаходи - 2. Автор, я Вас знаю... І вважаю цей невеличкий драбблик дуже сильним ідеологічно. Дійсно - не було часу, можливості, сенсу... Для ельфа - людина б обов язково винайшла б якусь вбивчу гидоту.
Позитивний джен
Епічна трава-1. Уривок знайдений у книгосховищі Мінас-Тіріту. Дуже люблю такий стиль - коли книжник намагається витлумачити те, що сам не дуже розуміє. Чудова стилізація.
Ну і позаконкурсне...
Феанаро у полоні-1 та Феанаро у полоні-4. Останнє дуже трагічне, і сподобалось найбільше.
Турін вижив і завербований Сауроном. Дуже якісний хорор, професійний. Автор, я Вас знаю? Здогадуюсь...
Маблунг та Ніенор-1.Я плакав... І вдячний автору за чудовий текст.
Ну і - о, звичайно, - Помивка нашого бандерівця партизана Берена... Я плакаль цього разу від сміху. З гумористичних - це найкрутіший текст на фесті.
Ну, а щодо мене самого - побачимо Що народ скаже.

@музыка: "Співай, Марічко, співай"

@настроение: недільне

@темы: драббл фест, роздуми

---

М-да...

Зникла музика, завантажена на "просто плеєр". Спершу думав, що тільки на Яндексі. Тепер дивлюся - тут її теж нема.
Панове, хто знає, що трапилось?

Исчезла музыка, загруженная на "просто плеер". На Яндексе, а теперь и здесь... Может, кто нибудь знает, что случилось?

@музыка: нема і не буде?

@настроение: віддайте музику, поганці...

@темы: глюки

---

Поль Верлен

ГАМЛЕТ МОВИТЬ

читати тут

Минувся, брате, час гітар, люльок, балів,

Утеч від лихварів, дуелей прешляхетних,

Двобоїв ні про що і жартів іскрометних,

Що в них юнацький шал кохатись нам велів.


Дивись, Гораціо, улюбленцю шинків,

Грозо всіх шулерів і любий всім бешкетник,

Найкращий друже мій, найперший співбенкетник,

Знавець крутих слівець на сотню словників,-


Дивися: устає з туманів Ельсінора

Щось несподіване, щось грізне і нове.

То не Офелія, дитина винозора,


То привид царствений! Очима він зове,

Хода, мов грім, гримить, рука вказýє владно,

I мусиш діяти - негайно, невідкладно!

@музыка: Гріг "Пісня Сольвейг"

@настроение: ліричне

@темы: поезія

---

Цікава порада

Найбільше Вам на даний момент Вам підійдуть твори таких сучасних українських авторів: Проза: Люко Дашвар. Поезія: Ліна Костенко.

1)Люко Дашвар народилась у Херсоні. Пише прозу, сценарії, публіцистику і стала відкриттям в українській літературі останніх років.Стиль Люко Дашвар затягує. Вона не вживає сучасних понять, не вдаряється в «попсу» і не пнеться до закутків свідомості, але завжди потрапляє просто в ціль. Її твори чіпляють, ранять, не забуваються. Книги: «Село не люди», «Мати все», «Молоко з кров'ю», «Макар», «Рай. Центр».2) Ліна Костенко народилася на Київщині. Пише вірші та прозу. Живий класик.Поетичний стиль Ліни Костенко не потрібно представляти. Він афористичний і душевний, простий і складний. Її можна поставити на один рівень із Франком та Лесею Українкою. Читати — одне задоволення, навіть усоте.Поетичні збірки(лише найвідоміші): «Річка Геракліта», «Мадонна перехресть», «Над берегами вічної ріки», «Берестечко», «вибране».

Пройти тест

Люко Дашвар - прочитав "Село не люди", трохи не знудило. Видно, що авторка зовсім не знає теми, а селян бачила тільки на базарі в кращому разі.
А от "Мати все" - вже ближче до істини. Тільки леді Іветта мала б бути не світилом медицини, а вдовою мафіозі. Тільки в цьому випадку вона могла б так смітити грошима)
Ліна Костенко - тут угадав... Обожнюю...

***
За чорно-синьою горою, на схилку радісного дня,
Малює хмари пурпурові якесь веселе чортеня.

Зеленим пензликом тополі — кривенькі кігтики в крові.
Пасуться коні нетипові у сутеніючій траві.

Долина з чашею туману, а далі схил і небосхил —
Усе кургани та й кургани ще не заораних могил.

Так що ж ти, схоже на шуліку, у тебе вітер в голові,
Малюєш обрій споконвіку такий червоний у крові?!

Вікам посивіли вже скроні, а все про волю не чувать.
Порозпрягали хлопці коні та й полягали спочивать.

Чи так їм спиться непогано, що жоден встати ще не зміг?
Пасуться коні під курганом, чекають вершників своїх.

* * *
Я хочу на озеро Світязь,
в туман таємничних лісів.
Воно мені виникло звідкись,
у нього сто сот голосів.

Воно мені світить і світить,
таке воно в світі одне.
— Я Світязь, я Світязь, я Світязь!
Невже ти не чуєш мене?!

І голосом дивним, похмурим,
як давній надтріснутий дзвін:
— Батурин, Батурин, Батурин! —
лунає мені навздогін.

Я річку побачила раптом.
Питаю: - А хто ж ти така?
— Я Альта, я Альта, я Альта! —
тонесенько плаче ріка…

@музыка: "Мандри" Коло млина, коло броду...

@настроение: до барлогів все...

@темы: літературне, поезія

---

Саме так...

@музыка: Алькор Правила боя

@настроение: прокачується

@темы: ЗВ, кліпи

---

Самоповага... Це найголовніше)

Ось таке... Бійтесь мене, я сам себе боюсь.
Якби я того, хто мені ото телефонував і погрожував, піймав сам на сам у темному закутку...
А все-таки від несподіваних дзвінків починаєш психувати, Ноло... А їм же тільки того і треба.
Сильмарил свиноті в руки, електричку назустріч і Феанора машиністом.
І щоб його барлог двадцять разів, не знімаючи кольчуги...

@музыка: Козацький марш

@настроение: Я його послав... послав...послав...

@темы: особисте

---

Реальне...

Чим далі в ліс, тим страшніші партизани...
Балаган... Який балаган...
Люди, де роздають автомати? Поїду на Волинь відкопувати прадідів "машінгвер"
І цю владу типу обрав "народ". Шляк би його трафив разом з Януковичем.

@музыка: нема

@настроение: А судді - хто?

@темы: особисте

---

Читальний зал

Альбер Камю

Сторонній. Чума. Падіння.

Враження доволі похмуре та негармонійне.
"Сторонній" - в принципі, мені здається, що я зрозумів думку автора. Якщо людина не живе за неписаними правилами соціуму, то соціум виштовхує її, як чужорідне тіло.
Не має значення, що ця людина в принципі не зла, правдива і по своєму корисна суспільству.
"Стороннього" стратили не за те, що він застрелив людину, котра погрожувала йому ножем, а за те, що він стояв осторонь від суспільства.
Людина не ридає над труною матері... Однак горе буває мовчазним. А ті, хто на людях найбільше голосить, дуже часто погано ставились до померлих за життя.
Людина говорить своїй подрузі, що не кохає її. Однак - він ладен з нею одружитись, що в тогочасному суспільстві означало певне становище для жінки. Чи мало осіб говорило про велике кохання, а тоді кидали своїх подруг.
Людина не вірить в Христа - і суддя-католик одразу стає упередженим.
В містечку влітку нічого не трапляється, і процес перетворюється на судилище, а ненавмисне вбивство - на злочин маніяка.
Стороннього стратять, зате журналістам буде про що писати...
В зв язку з цим згадується процес Юлії Тимошенко. Суспільство не змінилося.
"Чума" - як часто критика хоче бачити в книзі те, чого немає.
Чому якщо чума - то обов язково "коричнева"? ))
Жодної асоціації з фашизмом, Німеччиною тощо не виникає. Швидше це оповідь про те, що людина може жити і під загрозою смерті. І ця загроза поволі перетворюється на звичку.
Ну, і ще це оповідь про непереможну бюрократію, котра виживе навіть в Армагеддоні.
З чумою не борються навіть лікарі - вони її перечікують. Бо неможливо боротися з судьбою.
"Падіння" - історія одного лицеміра. Власне кажучи - сподобалася найбільше. Я навіть одного такого знав - добродійника)))
І улюблена цитата:
"Найбільше болю нам спричиняють найближчі".

@музыка: Бетховен, Симфонія № 5 - у навушниках

@настроение: судьба...

@темы: літературне

---

Про Майтімо. Вірші Ронья

"Мир лишь луч от лика друга, все иное - тень его!"
Н. Гумилев

читати тут

Эланне, Таэри, Натали и Фирнвен, само собой

С кем ты споришь? В Арамане все сгорело до конца.
Как здесь жить в таком тумане - ты не спросишь у отца.
В парус ветер бил упруго, не оставив ничего.
...Мир лишь луч от лика друга, всё иное - тень его.

Редких звед повисли слитки среди спутанных ветвей,
Озеро под дымкой липкой, а за ним - дурная весть,
Кровью замкнутого круга и бессилья торжество.
Мир лишь луч от лика друга, все иное - тень его.

Выбор - поступь осторожна - подбирается ко мне:
Тот, кому я всех дороже - тот, кому всего нужней.
Безопасной ночи мука против знанья моего:
Мир лишь луч от лика друга, все иное - тень его.

Я увидел локон медный под тяжелым сапогом.
Я не в силах больше медлить: время в сговоре с Врагом.
Шаг ступить - и нет возврата...? Только что мне до того!
Мир лишь луч от лика брата, все иное - тень его.

Финдекано уезжает из Химринга

читати тут

На рассвете горы станут синими,
Небо - полным белого огня.
Если б ты позвал меня по имени,
Я тотчас бы развернул коня.

Я б скакал по выжженной дороге,
Брел сквозь пепел и глухую ночь,
Я б летел на зов Владыки Срока,
Только чтоб навстречу, а не прочь.

Я бы нити превратил в оковы,
Только чтобы вместе, а не врозь...
Осень каждым сполохом кленовым
Душу прожигает мне насквозь.


Майтимо после Нирнает


…и смерть была
ему наградой. (с)

читати тут

Я знаю, что это не голос твой слышится мне,
Что это душа моя в крике заходится вновь.
Рассвет наяву холодней, чем оковы во сне.
Что если попробовать мне отказаться от снов –

Быть может, истаю без отдыха, как листопад
Закончится, кровью шуршащей своей истечет?
Во что они верят, коль вера любая глупа?
Взметнется огонь, белый шлем пополам рассечет.

И нас - пополам. Отрываются с кожей бинты.
Пускай же моей половине достанется боль.
За то, что посмел я просить, чтобы первым - не ты,
Расплата останется мне, а награда - с тобой.


І ось так...

МАЭДРОС

читати тут

Мне приснился колодец пылающий,
И к нему тупиком - путь.
Но в него - далеко ли до дна еще? -
Испугался я заглянуть.

Я за трусость себя проклинал бы,
Да не липли проклятья ко мне...
Лишь под звуки твоей арфы
Мог забыть я про блеск Камней.

Нет тебя. И откуда брать мне
Чистоту, чтоб согреть металл?
Я не чувствую вас, братья,
Я вести за собой устал.

Не судьба, а стальной стержень:
Лишь огонь для нее - кузнец.
Я, безверьем своим повержен,
Призываю скорей конец.

Мне приснился колодец пылающий,
И к нему тупиком - путь.
Но в него - далеко ли до дна еще? -
Испугался я заглянуть.

Губы сжаты горящей расщелиной -
Крик о помощи берегут.
Не проси за меня прощения,
Я когда-нибудь сам смогу.

запись создана: 28.11.2011 в 22:46

@музыка: кельтика

@настроение: поганюче

@темы: сильмовське, поезія

---

Феанаро та Нолофінве

Так і робитиму)))

@музыка: нема

@настроение: Так сумно, що хочеться стріляти...

@темы: сильмовське, білочки

---

Душа просила корабля...

Оксана Лятуринська

"Хилились стязі, пнулись вгору..."

Хилились стязі, пнулись вгору
і хвилювались, як ковиль.
Усе зловісніш і суворіш
темніли черню корогви.

Світ хижим птахом, звіром кидавсь,
стріл гнало чорно, яко тьми,
а обіч страшно йшла Обида
і дотикалася крильми.

Було червоне поле бою.
Лягали ратію брати.
А день відтрублював сурмою
і золотив щити.

День догоряв так світозарно!
Душа просила корабля.
Десь поруч голосила Карна;
тужила Жля.

@музыка: Григ фортепіанний концерт № 5

@настроение: глючне

@темы: поезія

---

До цього дня...

26.11.2011 в 14:54

Пишет  Klod:

Василь Стус

На дальнім березі – високі тіні.
Високі сосни. І високий крик.
І полум’я промовистий язик
Тріпоче полотном, палахкотіє
Від жовтого до ярого і до
Блакитно-синього. Стоять старцями
Високі тіні. Дивно-невідомі.
Ось Прорив твій. Ось Розпач. Ось Сльоза.
Ось Меч. А це – Зневіра. Це – Завзяття.
А це твоє прочорнене Прокляття,
Воно зіп’ялося, щоб гримотіти – Завтра.
Стоять Пересторогою. Стоять
Близ домовини – мов почесна варта.
Їх не минуть. Тож – не втікай. Не варто.
Ще – кілька слів напутніх, як проклять.
Я наближаюсь. Я пливу. Я слухати
Вас буду, предки. Говоріть мені,
Чи задаремно розколовся гнівом,
Чи задаремно забаглося вщухнути.
Кажіть мені. Я слухаю. Я весь
Востаннє виважусь на спізнених порадах,
На нових кривдах і на нових правдах.
Мені – нелегко. Таж і вам – невесело.

@музыка: нема

@настроение: сумне

@темы: поезія

---

Пам яти загиблих... 1933-34рр.

26.11.2011 в 18:03

Пишет  Oksenia:

@музыка: нема

@настроение: сумне

@темы: українське

---

Яка краса...

25.11.2011 в 02:57

Пишет  Klod:

Екатерина Калиновская

@музыка: Ніна Хаген Мантри

@настроение: філософічне

@темы: арт

---

Козацько-японський тлумачник

Поцуплено в Інеті

Сміятись тут

Гейша – у Запорізькій січі звучало як «Гей ша!» і означало «на добраніч».

Шабля - те саме на добраніч, тільки вживалось виключно для полонених москалів.

Дзуськи – Дзуськи то гейші-подружки.

Віяло - винахід японських гейш. Використовувався для того, щоб відвернути притомний запах багатого п’яного японця, в якого велике пузо і від якого тхне Саке.

Суші – сухі груші, які добре йдуть до узвару.

Шуба – особливий, елітний спосіб приготування суші.

Саке – Різновид поганої горілки, ще її називали «Таке-сяке».

Конфуз – козацький мудрець Конфуцій.

Харакірі – козак-характерник з характером

Ієрогліф – так називали січового писаря.

Ніндзя – п’яний москаль, у російській транскрипції слово звучить як - «ніззя».

Чайка - гондоли, на яких козаки перевозили крадений у японії Чай.

Пузо – самурай-охоронець імператорської сім’ї

Хоку - хоку це короткі японські вірші, які складались виключно з будуна і вміщали всі спогади за останню ніч. Наприклад:

Зустріли мене друзі!
Трусики жіночі у кишені
Кинула дружина.

Орігамі - Українське мистецтво виготовлення дитячих іграшок. В давнину, через відсутність якісного паперу орігамі робили з сіна та соломи.

@музыка: вимкнув

@настроение: єхидне

@темы: українське

---

Поворожимо на підписах

Потягнув у [J]~Milashk@[/J]
1. Про мене:
Эру в последнее время приобрел дурную привычку отвечать вопросом на вопрос (с) - буває)
2. Про майбутнє:
Странным судьба иногда одаряет авансом - силой упрямства живого сменить фазу дня!(с) - точно...
3. Про ворогів:
"Кто ищет - тот дождется, Кто хочет - тот нарвется, А тот, кто смел - глядит вперед!"(с)- нарвуться обов язково)
4. Про друзів:
Лети, душа моя, на свет, лети на волю. Моя свобода - это миф, мечта рабов...(с) - є такий друг... Не вільний...
5. Про роботу:
Верить нельзя никому, мне - можно. (с) - це кому? Собі хіба що...
6. Про сьогоднішній день:
Ищи, найди, не отпускай. (с) - Вона давно втрачена для мене...
7. Про завтрашній день:
Первый парень на деревьях - м-да... Жгу)))
8. Про мій характер:
Батман фондю это вам не батман жете! - Все ясно?
9. Про мої достоїнства:
Пафос, эпос и кактус - основа Империи!
10. Про недоліки:
Until in my cold grave we will lie - Уж-жос...
12. Про стосунки:
Музыкант-виртуоз - играю на лютаре, гитарфе и ваших нервах\\ А Маглор безутешный, навстречу волн мятежных, по отмели бредёт в тоске \\ Яманами-сан, совесть отряда!\\ Не будите спящего Хиджикату - стільки всього
13. Про кохання:
Скажи нет ведрам и кактусам! - вже сказав

@музыка: "Зоря і смерть Феанаро"

@настроение: єхидне

@темы: флешмоб

---

Про малоросів...

Натрапив на таку цитату:

«Против нас стоит тридцатимиллионный народ, имена которых невозможно выговорить, внешность которых такова, что их надо убивать без всякого милосердия и пощады. Это звери... с ними нельзя обращаться, как с порядочными людьми. У нас кровь лучше, сердце — тверже, нервы — крепче... Мы должны выжать все возможное из Украины, чтобы усилить военный потенциал России».

(В.Антонов-Овсєєнко, м.Суджа, 30 листопада 1918 р. ГАКО, ф.
403, оп.9657, спр.74, арк. 423.).

В 1918 році Антонов-Овсієнко командував Українським фронтом, тобто фактично керував інтервенцією проти незалежної держави УНР - Української Народної Республіки.
Звірства цього діяча описані багатократно. Ну, а судячи з наведеної вище цитати, Адольф Гітлер відпочиває і нервово палить у кутку, дивлячись з захопленням на хвацького командарма.
Я й подумав, що прізвище товариша - Антонов, а Овсієнко - типу революційного псевда.
Однак, у Вікіпедії сказано, що справжнє прізвище садюги таки Овсієнко, а Антонов - це псевдо. І народилося воно у Чернігові, в родині військового. Легіонер Імперії... Більше того - ще на одному сайті знайшов згадку, що Овсієнки є російськими дворянами з 18 століття.
Нащадок зрадників, котрий, однак, соромився власного прізвища, і замінив його російським. Людина, котра винищувала власний народ...
Хто винен? І що робити?
Маю на увазі - з духовними нащадками дворянина- малороса...

@музыка: нема

@настроение: повбивав би...

@темы: українське