І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Альбер Камю
Сторонній. Чума. Падіння.
Враження доволі похмуре та негармонійне.
"Сторонній" - в принципі, мені здається, що я зрозумів думку автора. Якщо людина не живе за неписаними правилами соціуму, то соціум виштовхує її, як чужорідне тіло.
Не має значення, що ця людина в принципі не зла, правдива і по своєму корисна суспільству.
"Стороннього" стратили не за те, що він застрелив людину, котра погрожувала йому ножем, а за те, що він стояв осторонь від суспільства.
Людина не ридає над труною матері... Однак горе буває мовчазним. А ті, хто на людях найбільше голосить, дуже часто погано ставились до померлих за життя.
Людина говорить своїй подрузі, що не кохає її. Однак - він ладен з нею одружитись, що в тогочасному суспільстві означало певне становище для жінки. Чи мало осіб говорило про велике кохання, а тоді кидали своїх подруг.
Людина не вірить в Христа - і суддя-католик одразу стає упередженим.
В містечку влітку нічого не трапляється, і процес перетворюється на судилище, а ненавмисне вбивство - на злочин маніяка.
Стороннього стратять, зате журналістам буде про що писати...
В зв язку з цим згадується процес Юлії Тимошенко. Суспільство не змінилося.
"Чума" - як часто критика хоче бачити в книзі те, чого немає.
Чому якщо чума - то обов язково "коричнева"? ))
Жодної асоціації з фашизмом, Німеччиною тощо не виникає. Швидше це оповідь про те, що людина може жити і під загрозою смерті. І ця загроза поволі перетворюється на звичку.
Ну, і ще це оповідь про непереможну бюрократію, котра виживе навіть в Армагеддоні.
З чумою не борються навіть лікарі - вони її перечікують. Бо неможливо боротися з судьбою.
"Падіння" - історія одного лицеміра. Власне кажучи - сподобалася найбільше. Я навіть одного такого знав - добродійника)))
І улюблена цитата:
"Найбільше болю нам спричиняють найближчі".
Сторонній. Чума. Падіння.
Враження доволі похмуре та негармонійне.
"Сторонній" - в принципі, мені здається, що я зрозумів думку автора. Якщо людина не живе за неписаними правилами соціуму, то соціум виштовхує її, як чужорідне тіло.
Не має значення, що ця людина в принципі не зла, правдива і по своєму корисна суспільству.
"Стороннього" стратили не за те, що він застрелив людину, котра погрожувала йому ножем, а за те, що він стояв осторонь від суспільства.
Людина не ридає над труною матері... Однак горе буває мовчазним. А ті, хто на людях найбільше голосить, дуже часто погано ставились до померлих за життя.
Людина говорить своїй подрузі, що не кохає її. Однак - він ладен з нею одружитись, що в тогочасному суспільстві означало певне становище для жінки. Чи мало осіб говорило про велике кохання, а тоді кидали своїх подруг.
Людина не вірить в Христа - і суддя-католик одразу стає упередженим.
В містечку влітку нічого не трапляється, і процес перетворюється на судилище, а ненавмисне вбивство - на злочин маніяка.
Стороннього стратять, зате журналістам буде про що писати...
В зв язку з цим згадується процес Юлії Тимошенко. Суспільство не змінилося.
"Чума" - як часто критика хоче бачити в книзі те, чого немає.
Чому якщо чума - то обов язково "коричнева"? ))
Жодної асоціації з фашизмом, Німеччиною тощо не виникає. Швидше це оповідь про те, що людина може жити і під загрозою смерті. І ця загроза поволі перетворюється на звичку.
Ну, і ще це оповідь про непереможну бюрократію, котра виживе навіть в Армагеддоні.
З чумою не борються навіть лікарі - вони її перечікують. Бо неможливо боротися з судьбою.
"Падіння" - історія одного лицеміра. Власне кажучи - сподобалася найбільше. Я навіть одного такого знав - добродійника)))
І улюблена цитата:
"Найбільше болю нам спричиняють найближчі".