І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
На мій погляд розумний і конструктивний діалог кращий за суперечки і холівари. Тільки чомусь ніхто не хоче цього зрозуміти.
І сам я перестав розуміти людей, напевне тому, що сиджу в Інеті як будяк у квітнику.
Милі дівчата, я вас всіх люблю. Тільки чому вас усіх тягне записатись у військо амазонок? А ледачий Ноло хоче дарувати вам віртуальні квіти, і милуватись вами як квітами. Це нічого, що у вас колючки, у троянд вони теж бувають) Але дуже вас прошу - не перетворюйтесь у кактуси.

"А коли у мене руки в боки, то мені байдуже, на яку брову ти шапку надвинув :gigi:



@музыка: "Ой дівчино-бережанко..."

@настроение: меланхолічне

@темы: ФБ

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Т10-107. АУ. Ингвэ еще во время Великого Переселения в Валинор знакомит Финвэ со своей сестрою. Они влюбляются и женятся. Счастье в виде ушедшей в Мандос Мириэль и сынишки-Феанаро достается кому-нибудь другому. Заявка не исключает дальнейшего воспитания Феанаро в семье Финвэ (например, его папа затосковал о маме и отправился за нею в Мандос, а единственного в Амане сироту приютил король).

Заявка з розряду глючних, і тих, що їх важко виконати. Однак з нею впорались - в другому варіанті батьком Феанаро став Махтан. Ну, а в моєму - філософ Руміл.
Феанаро тут зовсім неканонний, і дуже нагадує "божевільного вченого" На превеликий жаль всіх щирих першодомівців у сина Руміла не було ні дружини, ні синів...


Король нолдор Финвэ был дружен с мудрецом Румилом еще с тех времен, когда эльфы жили под звездами Эндорэ.
Пылкий воин и задумчивый философ даже поглядывали с интересом на одну и ту же девушку, красавицу-нолдэ Мириэль, отличавшуюся дивным пепельным цветом волос. Но Ингвэ, в ту пору вождь Ваниар, во время подготовки к переселению познакомил Финвэ со своею сестрой Индис.
Румил же остался единственным поклонником Мириэль, и два союза были заключены чуть ли не одновременно.

читать дальше




@музыка: Арія "Беспечный ангел"

@настроение: нормальне

@темы: моя творчість

00:39 

Доступ к записи ограничен

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Знову приснився мiй давнiй кошмар. Про болото, переслiдувачiв i, напевне, гранату в руцi.
Сподiваюсь, я тодi встиг зiрвати кiльце...
Документiв про лiквiдацiю боївки прадiда не знайдено, ми робили запит.

@музыка: нема

@настроение: збираюсь на роботу

@темы: особисте

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Драббли викладено. Викладка має гарний і пристойний вигляд і зміст. Сподіваюся на гарні відгуки :gigi:

Трохи по викладці команди fandom JRRT 2012

враження, такі вони враження

перевод впечатлений

@музыка: нема

@настроение: нормальне

@темы: ФБ

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
24.07.2012 в 18:12
Пишет  fandom Silmarillion 2012:



URL записи

@музыка: нема

@настроение: нормальне

@темы: ФБ

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
З Драббл фесту.

"Одинок Феанаро сын..."

Волосы малыша пахли травами и тем особым детским запахом, который заставляет сжаться сердце даже самого сурового эльда.
Макалаурэ коснулся губами лба Эллероссэ и прикрыл его одеялом. В который раз он представил себе, что укладывает спать своего сына.
Мерилиндэ... Лицо девы-Нандор, которую он встретил во время долгого мира, скитаясь по лесным тропам то с флейтой, то с походной арфой, внезапно возникло перед глазами Певца.
читать дальше




@музыка: Айре і Саруман "Pella hi'sie, penna ma'r"

@настроение: режим очікування

@темы: моя творчість

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Жан Жак Руссо

"Сповідь"


Цей твір, чесно кажучи, нагадав мені знамените "пе ті же" з роману Достоєвського "Ідіот". Все таки - ось так публічно роздягатись не личить навіть великому філософу.
Серед його гріхів є навіть один чисто в дусі Достоєвського - той момент, коли юний Руссо поцупив шовкову стрічку, а провину склав на дівчину-служницю.
Цікаво, що саме це здається одною з найбільших провин і самому Руссо.
Однак великий філософ спокійно і виважено говорить про те, що здав до сиротинця п'ятьох власних дітей.
Це не просто жахливий гріх - це, на мій погляд, зрада і підлість. Це огидне ставлення до жінки, з якою він жив - він же сам пише, що Тереза плакала за дітьми.
Зі своєю громадянською дружиною "захисник вольності і прав" повівся як з блудною кішкою - роздав кошенят, та якби ж хоч у хороші руки.
Той, хто знає, що таке тогочасний сиротинець, зрозуміє, про що я.
Одним словом - Жан Жак Руссо став мені огидним, незважаючи на всі його заслуги перед філософською думкою.
Таким людям - імха - взагалі не можна мати дітей.




@музыка: Телеман "Соната"

@настроение: нормальне

@темы: літературне

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
23.07.2012 в 10:31
Пишет  riweth:

И бес не мелок, и бог не свят,

И только ты тут разнылся — ишь.

Уходит войско да на закат.

Уходит войско, а ты стоишь.


Стоишь — спиною к сырой стене,

Плывут-плывут миражи знамен.

И как же так, что внезапно — не.

Что так уж важен? Что так умен?

Уходит войско. Гремит, поет.

У крыш нагретых остры коньки

У них война отберет свое,

Вернет скупых полторы строки.

А ты стоишь, а тебе куда,

А ты сегодня остался с ней.

Твои проклятые города


Сжимают горло нежней, нежней...

URL записи

@музыка: нема

@настроение: вiдповiдне

@темы: поезія

11:35

Робоче

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Поки гуляв, в офiсi панував безлад i розгардiяш.
Зламали компа, доведеться багато чого вiдновлювати.
Зате зустрiли шефа тортиком i квiтами. Ну як пiсля цього сварити хитрих дiвчат.)

@музыка: нема

@настроение: винищувач повернувся на базу

@темы: особисте

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Минулоi ночi чогось мене пробило на спогади про гарних дiвчат, з якими я зустрiчався, або про яких мрiяв замолоду. Тiнi моiх подруг та неприятельок залишилися юними, хоча
десь блукають свiтом жiнки, на яких вони перетворилися.
Милi вiртуальнi дiвчата викликали до життя привид юного толкiнicта. Але моi eмоцii вже не такi яскравi, i сумовита iронiя заповнила душу.
Я вийшов з ельфiйського лicу на битий шлях, в кiнцi якого той самий тонель зi cвiтлом на виходi. З поличок винувато дивляться корiнцi книг, якi читав у юностi. I в жоднiй кав'ярнi менi не запропонують тiстечко, що воскресило б молодi лiта.
Лише вiртуальнi дiвчата з дайрi охоче приймають до гурту заблукану тiнь.
Наступного року менi вже будет тридцять п'ять, майже старiсть...

@музыка: голос флейти

@настроение: меланхолiчне

@темы: особисте

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Т10-114. Маэглин канонично влетел в плен, канонично не выдержал пыток... Но сумел бежать, не открыв всех тайн подступа к городу. Муки совести, как вариант - признание своей вины перед Тургоном. Дальнейшее развитие событий

АУ, котре мені здається більш вірогідним, ніж канон. Все таки зрада - не в характері ельфів

- Я же запретил всем жителям города покидать долину - холодный гнев Туракано всегда приводил Маэглина в оцепенение. Он привык к необузданному нраву своих погибших матери и отца, и потому побаивался дяди, так как никогда не мог предугадать, что сделает или скажет король Гондолина в подобном состоянии духа.
Это не был страх - скорее боязнь оказаться недостойным королевского родства.
читать дальше




@музыка: Теленіс "Ondolinde"

@настроение: ліричне

@темы: моя творчість

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
По прочитаному за місяць несподіваного відпочинку тепер потихеньку буду звітувати.

Отже
Макіавелі "Государ". "Історія Флоренції."

Власне читав "Історію Флоренції", бо "Государя" прочитав ще років десять тому.

Цікавий опис розгулу демократії в одній окремо взятій невеличкій країні. Спершу торговці і ремісники позбавили влади і винищили аристократію. Наслідки гідні того, щоб про них зацитувати:
"Нобили разгромлены были основательно... а это привело к тому, что Флоренция утратила не только искусство владеть оружием, но и какой бы то ни было воинский дух... воинская доблесть и душевное величие, свойственные вообще нобильскому сословию постепенно угасали. В народе же их никогда не было"
Майстер Ніколо, котрий сам належав до цього народу, напевне знав, що говорив. Історія Флоренції в його описах це постійна гризня за владу, продажність і огидні інтриги стосовно своїх же колег. Влада змінювалась що кілька років, і нова партія починала з того, що морально, а часом і фізично знищувала конкурентів.
Вивищення роду Медічі Макіавелі сприймає як радісну звістку - дійсно, ці новоявлені невизнані диктатори утримали країну на поверхні. При тому - через скільки небезпек і принижень довелося пройти трьом поколінням цього роду, щоб домогтися реальної влади. Макіавелі підкреслює, що якби Медічі не витрачали стільки сил і засобів на те, щоб тримати в покорі місцевих "демократів", і не змушені були прикидуватися прихильниками цього бедламу самі, то Флоренція вийшла б на вищий рівень життя і поваги довколишніх країн набагато раніше.
Одним словом - автор славетного "Государя" за диктатуру, хоча - хитрий лис - ніколи не виповідає цього вголос.
Книга мудра і корисна. З трьох Медічі при владі найбільше сподобався Лоренцо.



@музыка: Орф "Судьба"

@настроение: мінливе

@темы: літературне

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Винищувач повертається на базу
В цілому - в порядку, на свято Перуна встиг, відповідь на свої питання під час медитації отримав.
Оскільки сьогодні день такий...



О могутній Перуне! Освяти ратню борню нашу,
Підніми, могутній Боже, зброю,
возвись душі наших воїнів,
хай переможній клич лунає над полем битви.
Будь з нами Перуне!



Слава Богу нашому, Перуну Світлосяйному!
Се він громами землю сотрясає,
Тим дух укріплюючи та душу радуючи,
Кличемо Його воїнів небесних -
Полк Перунів, стати на межі Прави та Яви,
Стерегти Лад Сварожий!



Споконвіку земля ця є нашою!
І маємо її боронити і словом і зброєю!
Від навали чорної і брехні солодкої.
Вороги наші теперішні мають інші наймення,
та боротьба не припиняється,
бо є вона вічною, як життя,
І є вона борнею і духу і тіла!




@музыка: Сокира Перуна "Вітри між мечів"

@настроение: спокійне

@темы: язичництво

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
На аватарці посту з візиткою - Фінголфін, він же Нолофінве. Король розпочинає битву.)
Тисяча балрогів - ми таки молодці. Художникам і програмістам - окремий респект і шаноба. Дівчата, я вас обожнюю, чесно))
Підняти таку бурю в склянці води - це неабищо))

@музыка: "Послухай, кохана дівчино..."

@настроение: веселюся

@темы: ФБ

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
20.07.2012 в 08:42
Пишет  fandom Silmarillion 2012:



URL записи

@музыка: МНК Ми в бiй iдем

@настроение: чудове

@темы: ФБ

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Скоро додому. Щось вони крутять, люди в білих халатах... Ніколи не відповідають на прямо поставлене питання.
Досліджуваному вже набридло бути піддослідною свинкою. Нудно тут, і процедури садистські. Особливо бронхоскопія.

@музыка: нема

@настроение: все ж таки нормальне

@темы: особисте

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
АУ про доньку Феанаро, котре абсолютно не сподобалось народу. Просто цікаво - що ж в ньому не так))

Т8-24/Т10-41. АУ. Дочь Феанора.

Она появилась в Лихолесье в один из ненастных дней поздней осени - высокая черноволосая Нолдэ, в глазах которой мерцал загадочный свет никогда не виданного Трандуилом Амана.
- Я хочу видеть короля Трандуила, - сказала эллет.
- Принца Трандуила вы хотели сказать? - вежливо поправил правитель Лихолесья, - ибо мой отец...
- Ваш отец, король Орофер, погиб в бою, - молвила девушка, - и из его лучников никто не вернется назад.
читать дальше




@музыка: флейта, знову флейта

@настроение: спати час

@темы: моя творчість

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)


Отже - граблі є найстрашнішою зброєю пролетаріату. Ельфійські лорди постійно на них наступають - і кожен по різному.

Дом Феанаро

Грабли здесь

Дом Нолофинвэ

Грабли отжигают

Дом Арафинвэ

Грабли мстят. Некоторым прилетело даже в двух вариантах.

За ельфийскими садовыми участками шпионили Linwe, nolofinve, Иливрин (1) Linwe (2)

АПД
Именные грабли лордов Нолдор
Феанаро - Анкамарт (Челюсти Судьбы)
Нолофинвэ - Раукорист (Убийца демонов)
Финрод (и.о. Арафинвэ) - Драудагнир (Погибель волков)

Мастер по оружию - Linwe

@музыка: нема

@настроение: помірно веселе

@темы: сильмовське, білочки

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Ноут в робочому стані дуже гарно піднімає настрій бранцю людей в білих халатах. Ні, я не псих - мене досліджують. Обіцяли відпустити з цього Ангбанду аж у п'ятницю.
За дядькові гроші медики приємні і ввічливі. Сусід по камері палаті весь час молиться - він Свідок Єгови. Вже встигли трохи посваритись - його дратує мій оптимізм і впевненість у перемозі.
На Перунову Ніч встигаю - і це добре.
І про всяк випадок... У кожного свої покровителі, ага)

Слава Богу, Перуну Огнекудрому
Що стріли на ворогів верже
І вірно стезею вперед веде
Воїнам сам Він є суд і честь
І, яко златорун,
милостив і всеправеден єсть.


@музыка: "Сокира Перуна" Народжений перемагати

@настроение: лишилося три дні - і я вдома.

@темы: особисте