І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
По прочитаному за місяць несподіваного відпочинку тепер потихеньку буду звітувати.
Отже
Макіавелі "Государ". "Історія Флоренції."
Власне читав "Історію Флоренції", бо "Государя" прочитав ще років десять тому.
Цікавий опис розгулу демократії в одній окремо взятій невеличкій країні. Спершу торговці і ремісники позбавили влади і винищили аристократію. Наслідки гідні того, щоб про них зацитувати:
"Нобили разгромлены были основательно... а это привело к тому, что Флоренция утратила не только искусство владеть оружием, но и какой бы то ни было воинский дух... воинская доблесть и душевное величие, свойственные вообще нобильскому сословию постепенно угасали. В народе же их никогда не было"
Майстер Ніколо, котрий сам належав до цього народу, напевне знав, що говорив. Історія Флоренції в його описах це постійна гризня за владу, продажність і огидні інтриги стосовно своїх же колег. Влада змінювалась що кілька років, і нова партія починала з того, що морально, а часом і фізично знищувала конкурентів.
Вивищення роду Медічі Макіавелі сприймає як радісну звістку - дійсно, ці новоявлені невизнані диктатори утримали країну на поверхні. При тому - через скільки небезпек і принижень довелося пройти трьом поколінням цього роду, щоб домогтися реальної влади. Макіавелі підкреслює, що якби Медічі не витрачали стільки сил і засобів на те, щоб тримати в покорі місцевих "демократів", і не змушені були прикидуватися прихильниками цього бедламу самі, то Флоренція вийшла б на вищий рівень життя і поваги довколишніх країн набагато раніше.
Одним словом - автор славетного "Государя" за диктатуру, хоча - хитрий лис - ніколи не виповідає цього вголос.
Книга мудра і корисна. З трьох Медічі при владі найбільше сподобався Лоренцо.
Отже
Макіавелі "Государ". "Історія Флоренції."
Власне читав "Історію Флоренції", бо "Государя" прочитав ще років десять тому.
Цікавий опис розгулу демократії в одній окремо взятій невеличкій країні. Спершу торговці і ремісники позбавили влади і винищили аристократію. Наслідки гідні того, щоб про них зацитувати:
"Нобили разгромлены были основательно... а это привело к тому, что Флоренция утратила не только искусство владеть оружием, но и какой бы то ни было воинский дух... воинская доблесть и душевное величие, свойственные вообще нобильскому сословию постепенно угасали. В народе же их никогда не было"
Майстер Ніколо, котрий сам належав до цього народу, напевне знав, що говорив. Історія Флоренції в його описах це постійна гризня за владу, продажність і огидні інтриги стосовно своїх же колег. Влада змінювалась що кілька років, і нова партія починала з того, що морально, а часом і фізично знищувала конкурентів.
Вивищення роду Медічі Макіавелі сприймає як радісну звістку - дійсно, ці новоявлені невизнані диктатори утримали країну на поверхні. При тому - через скільки небезпек і принижень довелося пройти трьом поколінням цього роду, щоб домогтися реальної влади. Макіавелі підкреслює, що якби Медічі не витрачали стільки сил і засобів на те, щоб тримати в покорі місцевих "демократів", і не змушені були прикидуватися прихильниками цього бедламу самі, то Флоренція вийшла б на вищий рівень життя і поваги довколишніх країн набагато раніше.
Одним словом - автор славетного "Государя" за диктатуру, хоча - хитрий лис - ніколи не виповідає цього вголос.
Книга мудра і корисна. З трьох Медічі при владі найбільше сподобався Лоренцо.
-
-
22.07.2012 в 14:42-
-
22.07.2012 в 14:45