І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Кращеб менi замicть наркозу дали двiпляшки коньяку. Ефект той самий, а вiдхiдняк був би легший.
Груди болять, наче на мене i cправдiМоргот наступив. I голка у венi майже постiйно, але я вжепристосувався рухати рукою.
А люди в бiлих халатах ще й нахваляютьсявiдiбрати телефончик, садисти. Не вiддам.

@настроение: лежу i нудьгую

@темы: особисте

21:36 

Доступ к записи ограничен

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
 Mira Melledain , поздравляю с Днем Рождения!

И дарю это стихотворение Гарет на добрую память. Счастья, удачи, везения!

* * *

читать дальше

@темы: ПЧ і роззява Ноло

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
29.08.2012 в 12:54
Пишет  Silverflame:

(с) Suboshi
Ранняя осень в Хитлуме (Хитлум-I)

читать дальше

2012-08-21

Яблочная осень (Хитлум-II)

читать дальше

URL записи

@музыка: нема

@настроение: порядок в танкових військах

@темы: сильмовське, поезія

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Я люблю всіх жінок своєї родини. Навіть тещу :gigi:

Але зараз я сердитий на них, дуже сердитий.

Рефлексії злючого Ноло

@музыка: Запорізький марш

@настроение: похідно-бойове

@темы: особисте

08:16 

Доступ к записи ограничен

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Розмови про смерть Фінгона і затонулий Белеріанд нагадали мені про сонгфік, написаний колись на Драббл фест. Це моя перша і остання спроба сонгфіку, а також перша спроба написати щось від імені жінки. Вийшло пафосно і кактусно - і мабуть тому заслужено не помічено народом. Хоча віртуальну медальку я таки отримав, але мабуть завдяки авторитету Тем Гринхілл.

Т3-56/Т10-4. Фингон. Сонгфик. Жанр песни любой, кроме попсы.

Полночь
оплачет холодной росою погибших в этом бою.
Помнишь,
горел закат, мы стояли с тобою на самом краю,
Молчаливо молясь, позабыв имена...
Но я знала, что будет война...

читать дальше






@музыка: Тем Грінхілл "Полночь оплачет"

@настроение: сонно-меланхолічне

@темы: моя творчість

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Пишет  riweth:
26.08.2012 в 14:22


Якось обіцяне. Не знаю,навіщо, але так побачилось.

Ото тобі твоя дорога,
Ото - гущавина розлога,
Ото - крихка старовина.
Спадає морок, о - завіса,
Такого мороку до біса,
А правда - денна і одна.
Іди, живи, довірся зливі,
Мандрівники такі щасливі,
Бо їх і Захід не чека.
Ельфійські царства спорожнілі,
Міста, прозорі, білі, білі...
І жодна річка - не така.

URL комментария

@музыка: Альбіноні "Адажіо"

@настроение: нормальне

@темы: поезія

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Міні на третій левел виставлено, і їх навіть похвалили на інсайді, що в цьому фандомному містечку велика рідкість. Зауваження було, щоправда, що в міні про стосунки Ар Фаразона і Міріель мало сексу :gigi:
Ну, маємо, те що маємо...
Побачив випадково ще одне зауваження - про ігнорацію головних героїв Сильму. Ну, тут особисто у мене є така думка, що наших відважних лордів вже описано сто і двадцять разів, а оповідки про маловідомих героїв епосу, або такі, що описують певні події, маловідомі читачеві, підуть на користь фандому. Втім, я певен, що наша оповідка про чергове страждання Маедроса, або про загибель Фінгона Відважного привела б до того, що її оцінили, як "Боян"
Так що - наша справа доволі права, а відомі герої ще з'являться в наших оповіданнях.

Тепер про написане коллегами.

читать дальше


И перевод

@музыка: К. Єрофеєв "Ще зоря не зійшла..."

@настроение: нормальне

@темы: ФБ

09:15 

Доступ к записи ограничен

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
А. Грін

"Алые паруса", "Блистающий мир", "Золотая цепь"


Двадцять років по прочитанню. Рімейк.




@музыка: Тартіні "Диявольські трелі"

@настроение: так собі

@темы: літературне

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Т10-77. Нечисть в Арде есть. А что же охотники на неё? Столкновение представителей человеческой, эльфийской расы, обсуждение способов и сложностей "работы".

Як Арагорн з Ерестором на вампірів полювали...

Потом говорили, что человек этот пришел с севера, со стороны Подстенковских ворот. Он шел, а навьюченную лошадь вел под уздцы. Надвигался вечер, и лавки канатчиков и шорников уже закрылись, а улочка опустела. Было тепло, но на человеке был черный плащ, накинутый на плечи. Он обращал на себя внимание. (с)
Путник остановился перед трактиром "Гарцующий пони", постоял немного, прислушиваясь к гулу голосов. Трактир, как всегда в это время, был полон народу. Путник не был столь закомплексован, как некий Геральт из Ривии в иное время и в ином мире, а потому в трактир вошел. И тут же заказал пива.

боятись тут




@музыка: Король і шут "Исповедь вампира"

@настроение: сонно-меланхолічне

@темы: моя творчість

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Р. Грейвз

Я, Клавдій...

про книгу і не тільки цю




@музыка: Сибеліус "Сумний вальс"

@настроение: ну як сказати...

@темы: літературне

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Почитав матеріали по судилищу над дурепами, котрі танцювали в храмі. Хоча не визнаю протесту ногами і голими грудьми (як у Фемен) однак дівчат засудили не по дитячому.
Російська судебна система, мля... З невипусканням у сортир (це жінок) і ходінням до туалету у супроводі ротвейлера.
Так, наче ці Пуссі збиралися кудись тікати.
А єлейні записи у блогах церковних ієрархів - це шедеврально взагалі.
Цитую протоієрея В. Вігілянського
Злюка Ноло єхидствує тут

АПД - цитую блогера egil_uloff, котрий теж не одобрює акцію співачок. Однак...

читать дальше

@музыка: "Ой, що ж там за шум учинився" фольк

@настроение: і сміх, і гріх

@темы: білочки

09:53 

Доступ к записи ограничен

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
***
Отож, мені наснилася вода

і дуже чорна, як вода пекельна,

вона стікала з клекотом в ущелину,

де гримотіла радісна біда.

Я довго вис, неначе ріс угору,

підносився, ширяв і довго опадав,

поки в ногах своїх уздрів потвору —

не розберу — то кобра чи удав?

Де вись моя? І де останній низ мій?

Як відпадає од ступні земля

і утікає в світ забутих візій,

в світ, що мене од неба віддаля.

І вигостріле серце, дуже жальне,

танцює в грудях, наче поплавець.

Яка ж ти, земле, гарна, як прощальна.

Який ти довгий, мій прямий кінець.

Отож, лечу. Внизу вода вирує

і запинає небо угорі,

а межи ними владарює грім,

де раптом заяріло три зорі.

Котра із них на мій кінець пантрує?

@музыка: Вівальді Осінь

@настроение: Передчуття

@темы: поезія

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
19.08.2012 в 18:56
Пишет  Alassien:

Сформулировала наконец неприязнь к мероприятию "Фэндомная битва". А именно - конкурс как удобосклонение ко греху. Начальные уровни - не более чем приманка, привлекающая возможностью творчества на любимую тему, духом соревновательности, игрой в команде... А потом начинается безумие, в котором личности персонажей и их судьбы уже никого не интересуют, всё это становится всего лишь питательной средой для взращивания всякого рода извращений. И отвертеться вроде как нельзя -"ну вы понимаете, это же левел, пришлось", штрафы за неучастие и свистящая толпа анонимных комментаторов. Ну вроде бы "высший уровень", чего отступаться-то, все делают, и этот фэндом туда же, команда же не хочет проиграть... Проиграть в чём? Четвёртым уровнем - "самыми смелыми сексуальными фантазиями" всё и заканчивается. Варианты написания текстов о решении сложных этических задач средствами разных канонов не рассматриваются вообще. Кого из этих "взрослых творческих личностей" будут интересовать какие-то вопросы выбора, совести и предназначения, любви и ненависти, судьбы и победы над судьбой, когда можно - и якобы дОлжно - дальше издеваться над историей, которой восхищался когда-то. Сцапать персонажа, связать и бросить на растерзание безликой улюлюкающей толпе...Привыкнуть. И считать это вполне нормальным.
Да, я действительно так думаю. В вроде бы безобидном виртуальном мероприятии проглядывает уже откровенная чертовщинка.

URL записи

@музыка: нема

@настроение: так собі

@темы: ФБ

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Зовсім розучився спілкуватись з людьми в неформальних умовах. Ось і вчора - пристойна вечірка, милі хазяї, милі гості.
Хороші, добрі люди ці гості. Поки не заговорили.
Коли пішла третя година розмов про те, де і як "відтягувалися" в різний час, що пили, і що жерли - я не витримав. Перетворення людей на п'яних орків довершило сюжет. Шум, галас... Гамір для мене нині - як ножем по склу.
Апофеозом стало гуцикання під Вєрку Смердючку, я думав, що це убоїще давно вже вийшло з моди. Одним словом - я утік.
Зараз у мене особливо стійке відчуття скороминущості життя. Прозоре повітря ріже легені - і тихо шурхотить пісок в годиннику.
Дядечко говорить, що це я нервуюсь з відомої нам причини. Можливо, раніше я подібні посиденьки сприймав с гумором.

@музыка: нема

@настроение: так собі

@темы: особисте

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Виставили драббли на третій левел.

ФБ, така вона ФБ



Тепер по творчості колег по толкінізму.

читати далі



Перевод здесь

@музыка: "Коломийки" фольк

@настроение: і сміх, і гріх...

@темы: ФБ