І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Ст. Кінг "Історія Лізі"
Мучаю вже другий тиждень. Хоча Кінга люблю... Просто не можу уявити собі 60-літню бабцю, котра намагається накласти на себе руки через те, що її бой-френд одружився з іншою.
В книзі - це сестра головної героїні. Самій же героїні - теж далеко за 50, але вона вважає себе сексуальною, та власне і є нею...
Кривдно за наших жінок - в 50 років вони уже спрацьовані, або виснажені нервово бабусі.
Але до сюжету це не має жодного стосунку.
Сюжет... Ну, класичний для Стіві - тут і божевільний письменник, і паралельний світ, і маньяк-убивця, з якими дві вищезгадані бабусі намагаються впоратись самі, без допомоги копів.
І вони впораються - чомусь я того певен...
Словом - назвати Лізі та Аменду бабусями язик не повертається.
До речі - ще один цікавий момент: американці дуже серйозно ставляться до всяких там депресій, психозів тощо... Тобто - вони вважають, що це є хвороба, і намагаються людину лікувати.
У нас же для подібного лише одні ліки - "Візьми себе в руки"
Одна моя добра знайома приблизно такого ж віку, як американські героїчні бабусі, трохи не наклала на себе руки - у неї була затяжна депресія. Леді нікому не скаржилася - але в поведінці її почали проглядатися певні зриви. Обуренню родини не було меж - та як це так.
Ось рецептура від депресії а-ля совок:
1. Візьми себе в руки... - найперша порада
2. Як ти можеш так себе поводити...(а як людина може себе поводити, якщо вона в глибокій ямі)
3. Ти повинна... (далі іде довгий список)
4.Фізична робота-найкращі ліки.(Авжеж - особливо опісля важкого трудового дня)
5. Що ти все про відпочинок, та про відпочинок - працювати треба...(люблячий чоловік дбає про кохану)
6. Що ти зробила для дому, для родини...(він же...)
7. Ти хвора?Ти постійно хвора...(вся родина)
Я не лікар, тим більше - не психотерапевт, але леді потрібно було вивезти на море, хоча б на тиждень, поселити в комфортних умовах і не рухати взагалі...
Добре, що моя знайома пані має залізну волю - вона виборсалася з цього на одній м ятній настоянці.
Але наслідком був мікроінсульт, і нині вона в лікарні. І щиро вважає, що вона просто не змогла взяти себе в руки...
Все таки американці, незважаючи на всі їхні дурощі є людянішими в массі своїй.
А книжку можна не дочитувати - все одно американські бабусі форевер
Мучаю вже другий тиждень. Хоча Кінга люблю... Просто не можу уявити собі 60-літню бабцю, котра намагається накласти на себе руки через те, що її бой-френд одружився з іншою.
В книзі - це сестра головної героїні. Самій же героїні - теж далеко за 50, але вона вважає себе сексуальною, та власне і є нею...
Кривдно за наших жінок - в 50 років вони уже спрацьовані, або виснажені нервово бабусі.
Але до сюжету це не має жодного стосунку.
Сюжет... Ну, класичний для Стіві - тут і божевільний письменник, і паралельний світ, і маньяк-убивця, з якими дві вищезгадані бабусі намагаються впоратись самі, без допомоги копів.
І вони впораються - чомусь я того певен...
Словом - назвати Лізі та Аменду бабусями язик не повертається.
До речі - ще один цікавий момент: американці дуже серйозно ставляться до всяких там депресій, психозів тощо... Тобто - вони вважають, що це є хвороба, і намагаються людину лікувати.
У нас же для подібного лише одні ліки - "Візьми себе в руки"
Одна моя добра знайома приблизно такого ж віку, як американські героїчні бабусі, трохи не наклала на себе руки - у неї була затяжна депресія. Леді нікому не скаржилася - але в поведінці її почали проглядатися певні зриви. Обуренню родини не було меж - та як це так.
Ось рецептура від депресії а-ля совок:
1. Візьми себе в руки... - найперша порада
2. Як ти можеш так себе поводити...(а як людина може себе поводити, якщо вона в глибокій ямі)
3. Ти повинна... (далі іде довгий список)
4.Фізична робота-найкращі ліки.(Авжеж - особливо опісля важкого трудового дня)
5. Що ти все про відпочинок, та про відпочинок - працювати треба...(люблячий чоловік дбає про кохану)
6. Що ти зробила для дому, для родини...(він же...)
7. Ти хвора?Ти постійно хвора...(вся родина)
Я не лікар, тим більше - не психотерапевт, але леді потрібно було вивезти на море, хоча б на тиждень, поселити в комфортних умовах і не рухати взагалі...
Добре, що моя знайома пані має залізну волю - вона виборсалася з цього на одній м ятній настоянці.
Але наслідком був мікроінсульт, і нині вона в лікарні. І щиро вважає, що вона просто не змогла взяти себе в руки...
Все таки американці, незважаючи на всі їхні дурощі є людянішими в массі своїй.
А книжку можна не дочитувати - все одно американські бабусі форевер
-
-
23.07.2011 в 16:01американці дуже серйозно ставляться до всяких там депресій, психозів тощо... Тобто - вони вважають, що це є хвороба, і намагаються людину лікувати.
А це не завше хвороба. Знову ж, з власного досвіду, бо претендувати на розуміння досвіду чужого не буду: у мене подібні стани бувають раз на місяць мінімум. З'являються зненацька. так само щезають. Щось воно не схоже на хворобу, а ось на вередування дуже.
-
-
23.07.2011 в 23:15Мене тоді Тано врятував, сам того не знаючи... Приволік диск з піснями Лори, і одну з них я ганяв по колу цілими днями. Так і виборсався.
З близьких, до речі, ніхто нічого не помітив... З чого я, дурень, потім навіть пишався )))
-
-
24.07.2011 в 00:39ні, аж отак погано мені було разів зо два. але довго.
це іще питання, що таке депресія, а що "підчіплений чужий настрій", як я це називаю
чесно скажу: я б теж пишалася)
-
-
24.07.2011 в 03:13Я взагалі-то не так і добре знаю "сагу про Гаррі", і якось не входив в подробиці творчості Лори. Але цей самий Люціус доволі гидка особа, і - знов таки - наскільки я пам ятаю, цю пісню з ним зв язати не можна... Тобто - ситуацій в книжках таких немає, щоб її до них прив язати.
Депресуху ні з чим не можна переплутати - це провал. Таке враження, що дихаєш водою замість повітря.
Ну, а вже через 10 років до мене нарешті дійшло - не можна таке носити в собі. Задушить...
-
-
25.07.2011 в 00:40Провал? Не знаю... тобі видніше.
-
-
25.07.2011 в 14:21дегенератаристократ. Абсолютно безкомплексний...Щодо депресухи - вона напевне у кожного своя. Тут, можливо, не можна узагальнювати. Характери різні і різні відчуття.