І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)

@музыка: тиша

@настроение: розчулене

@темы: сильмовське

Комментарии
25.07.2011 в 00:10

І знову вона схожа на інших Лігіних еллет. Вони у неї різняться лиш одежею та зачісками. А гарно ж малює!
25.07.2011 в 14:09

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
У Брильової Фіндекано русявенький :)
26.07.2011 в 01:17

Думаєш, звідси? ;)
Іноді і Нолофінве русявий і навіть золотоволосий :)
26.07.2011 в 13:05

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Ну, це через маму Індіс. Хоча моя залізна імха - Ноло справжній Нолдо. Чорнявий і сіроокий. Фіндекано - чорнявий і синьоокий, Туракано і Арельде - копія татка. А от Аракано уявляю собі смутно... Але він має бути схожим на Фіндекано, тільки вищим на зріст.
А от Арафінве просто мусить бути золотоволосим татком п ятьох золотоволосих діточок.)))
Хоча згідно генетики одне з п яти мало бути таки чорнявеньке - дідові гени)))
26.07.2011 в 18:48

Згідно земної людської генетики, однак ;)
26.07.2011 в 20:00

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Ясно - татко Арафінве хотів золотоволосих діточок. І тільки трохи поступився мамі Еарвен - щодо Артаніс. Да і то наполовину )))
26.07.2011 в 21:21

Хіба поганий результат? ;)
27.07.2011 в 14:31

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Результат чудовий - однак я все ще глючу собі темноволосого Арфінга)))
31.07.2011 в 19:28

кого саме? ;)
31.07.2011 в 21:52

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
М-м... Чорнявим у нас може бути Ангарато - надто він палкий і нолдорський )))
01.08.2011 в 02:01

сам один такий? йому буде незручно і що скажуть дражливі КК? ;)
01.08.2011 в 02:22

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Ось якраз на це Ангарато найменше звертав би уваги...

І може б відплатив поганцю Карністіро :tongue:

01.08.2011 в 19:10

ох, як же я не люблю оцю картинку...
а у Амарта є така гарна одна про них... ось ця
такі погляди, такі обличчя...
01.08.2011 в 19:23

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Чудова річ... Такі сильні духом хлопці... Мені ще подобається на цю тему та, де Маедрос тримає брата, щоб той не кинувся у бійку... Там Ангарато нема, але Феанорінги в усій красі...))
01.08.2011 в 19:28

покажеш? щось я її не пам'ятаю...
01.08.2011 в 21:30

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
У мене її на жаль нема... Бачив десь у неті - але чомусь не скачав. Автор - той самий, що і у цього малюнка, але роззява Ноло навіть автора не запам ятав...

01.08.2011 в 23:09

Кассіопея? втім, я можу і помилятися
02.08.2011 в 12:18

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Можливо... Той малюнок ось - щоправда там теж не вказано автора. Карністіро рветься в бійку з Ангродом, а Майтімо тримає поганця за шкіркуплащ :tongue:

02.08.2011 в 23:44

Так, це дійсно Кассіопея. Інших її псевдонімів не пам'ятаю, але стиль її :)
Але обличчя Майтімо...
03.08.2011 в 10:52

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Мені здається, що опісля тієї наради Карністіро отримав по повній - хоч і з лівої руки)))
04.08.2011 в 12:24

nolofinve, а Арато? ;)
04.08.2011 в 14:18

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Ангарато отримав напевно теж - лекцію гарної поведінки. Щоправда - це йому не допомогло, коли він спалив всіх родичів під час розмови з Тінголом.
А ще говорять - Арфінги тихі... От тому я і казав, що він має бути чорнявим Нолдо :laugh:
04.08.2011 в 22:02

арфінги не тихі. вони просто вибирають потрібне місце та потрібний момент, а тоді вже показують які вони не тихі :)
04.08.2011 в 22:10

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Коли потрібне, а коли й не дуже... Принаймні Ангарато міг би й помовчати, як його мудрий брат)))
04.08.2011 в 22:16

тому брат мудрий, а Ангарато - менший :)
усі ми помиляємося. і ельфи також
04.08.2011 в 22:24

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Мені чомусь здається, що Тінгол уже знав про все - від Меліан... І ця дивацька заборона на квенья - ніяк не можу знайти для неї обоснуй...)
04.08.2011 в 22:59

тоді чого хотіли Тінгол і Меліан, розпитуючи Галадріель? (це ж наче канон, що дізналися від неї?)
чому відразу не запропонували Фінродові дати пояснення?
04.08.2011 в 23:12

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
По канону Галадріель встояла перед розпитами Меліан і не сказала нічого зайвого. Але та щось запідозрила і попередила Тінгола. Той не сприйняв попередження серйозно - мовляв вороги Моргота наші друзі. Але чутки пішли з Побережжя, і Кірдан написав Тінголу листа. Що могли дізнатись фалатрім - неясно, може знайшли рештки кораблів, а може - спрацювала Морготова розвідка. Тоді Тінгол і запропонував Фінроду дати пояснення.
А не по канону - мені здається, що у Меліан був зв язок з Валінором завжди. Тільки чомусь їй було вигідно не давати справі хід...
05.08.2011 в 14:20

чомусь? мабуть розуміла, що Пояс - не порятунок, а пастка
05.08.2011 в 15:23

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
А тоді мені зовсім незрозуміло - чому опісля загибелі Тінгола вона зоставила Синдар напризволяще... Адже Меліан віддалилася до Валінору, а не до Мандосу... Щось воно тут - як завжди у Сильмі - не стикується :conf2:

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии
Получать уведомления о новых комментариях на E-mail