Читальний зал

[nolofinve]

Харукі Муракамі

1q84

Напевно тільки японець може написати три томи ні про що - і щоб їх читали не відриваючись )))

Десь наприкінці другої книги... Сюжет не розкручується, і не стоїть на місці. Щось таке загойдуюче - неначе колискова...

Герої:
Аомаме - дівчина-масажистка і тренер групи жіночої самооборони. За сумісництвом - найманий убивця.
Тенго - учитель математики, колишній однокласник Аомаме. Не бачив її зо два десятки літ. Закоханий у неї.
Стара пані, на яку працює Аомаме... Замовниця дає дівчині дані на тих чоловіків, котрі завинили в домашньому насильстві. Обидві жінки впевнені - подібним людям нема для чого жити.
Фукуері - загадкове дівча, котре написало геніальне оповідання. Власне - надиктувало: дівчина страждає на алексію. Виправляв оповідання Тенго, котрий у вільний час підробляв літконсультантом.
Лідер закритої секти, знищити якого має Аомаме... Нібито - батько Фукуері...
Під час виконання завдання Аомаме "провалюється" в паралельний нашому світ, на небі якого світять два місяці - більший і менший...
Якщо я дочитаю цей виплід японського розуму, то нагороджу сам себе орденом Сонця, що Сходить )))
Однак - мені цікаво... Дуже цікаво... От що дивно-то)
Дуже гарний український переклад - я у захваті...
Три томи українською мовою коштують стільки, скільки один російською...
І давно б так...)

@музыка: Японська флейта

@настроение: Зачитався - спати час)))

@темы: Японія, літературне

Comments

дочитав?

[nolofinve]

Дочитав... Перебуваю в розгубленності... Така історія, що виносить розум, і раптом закінчилась вульгарним хеппі-ендом для обох закоханих в готелі.
Але японський орден я таки заслужив )))

nolofinve, цікаво, і чому автор так зробив? чи не тому, що інтуїтивно цю історію хочеться закінчити інакше?
японський орден знайшов?

[nolofinve]

Можливо, що й так... Я б закінчив це зовсім по-іншому - але не в чомусь уже банальним поєднанням двох закоханих. Хоча люблю щасливі закінчення - ніде правди діти... Тут напрошується закінчення в стилі - дівчина повертається в свій світ, але юнак, з яким вона спілкувалась в світі двох місяців, не може її згадати. Або навпаки... Щось таке - щемливе і трагічне)
Орден - ага, купив собі ще одну японську книгу. Цього разу - про хоробрих самураїв

А саме?)

[nolofinve]

Ейдзі Йосікава "Мусасі" Про того самого Міямото Мусасі, вислови якого я так люблю цитувати. Книга товстелезна - саме така, які я люблю

Зрозуміло. Чула про неї, але не читала

[nolofinve]

Я читав лише твори самого Міямото - на тему бусідо та бойових мистецтв. Думаю, що його життєпис буде захоплюючим. Однак мені тут приятель підкинув ще одну книгу майже таку ж завтовшки: О. Забужко "Музей покинутих секретів" От я і сиджу, як Буриданів осел, між двома копицями сіна
З чого починати - не можу вирішити.

цікавий ти))
починай з тієї, яка менша за обсягом
це якщо є настрій на обидві.

[nolofinve]

Чесно кажучи - Забужко не люблю. Однак говорять, що це шедеврально... Не знаю - мене від "Польових досліждень..." трохи не знудило. Ну і друг дістає - прочитай і скажи імху... У мене імха ніколи з офіційною не збігається, тому йому цікаво.
А я сам не знаю, чого хочу - назад до Японії, чи все ж таки щось наше)))

тоді зроби приємне другові, а сам тим часом розохотишся до Японії

[nolofinve]

Мабуть так і зроблю)))