Про літературу в школах...

[nolofinve]

Сумно - але факт: більшість підлітків не бажають читати програмні твори про козацтво. Здається - війни, пригоди, має бути цікаво.
Думка тих, кого я запитував - в творах, котрі вивчають в школах, наші завжди терплять поразку.
Панове письменники, та напишіть ви нарешті щось героїчне...
Або давайте для вивчення твори про перемоги - адже такі теж є, і їх багато...
Але жоден з них не вивчається в школі, зате наскрізь пронизану поразкою "Чорну раду" Куліша вивчають.
Втім, з таким міністром освіти як Табачник - скоро діти вивчатимуть "Переяславську раду" Рибака, котрий Натаніель.
Може я даремне пішов у бізнес... Але боротися з системою в самотині...
Робота якраз для Нолофінве, авжеж.
Кину все до біса... Все одно задушать податками. І піду вчителювати.

@музыка: "Ой на горі, на Маківці" - у плеєрі

@настроение: злюка Ноло...

@темы: літературне

Comments

[Неназванный]

Щодо козацьтва - я здавна мрію, щоб хтось (але не я, бо ледащій! ) написав "попаданську" кнпижку, але не звичайну тупість про сучасного студента-невдаху, який потрапив у Середньовіччя і відразу став "крутим воїном". Задум такий - був собі такий англієць, ходив морем. Може й лікар, може купець, може просто мандрівник. Проте під час переходу до Італії (або в іншому місці на Середземному морі) на їхній корабель налітають пірати, і англійця беруть в полон і продають у рабство. Він потрапляє до Кафи, і його купує володарь турецької галери. Гребцями галери є в більшості своїй запорізькі козаки, взяті в полон під час невдалого набігу на кримчаків (або навіть турків). Через деякий час гребці підіймають повстання і захоплюють галеру, потім добираються на ній до рідного берега - і так англієць потрапляє до Січі. І хоча він агліканської церкви, і у православ'я переходити не хоче - він стає своїм серед козаків, бо добрий рубака, хоча стиль бою незвичний. До того ж все ж таки не католік, не мусульманін і не єврей - що для козаків важливо. Задум саме у тому, щоб у стилі Свіфта і його "Пригод Гулівера" (хоча Гулівер - це все ж таки пізніше, а хотілося б до 1648 року дію зробити), очіма іноземц - показати ТЕ життя. Саме звичайне життя, без "роздумів про долю України" і всього іншого пафосно-патріотичного, від якого так тягне неприродністю - але життя, повне пригод і небезпек, життя, в якому є місце для дружби, битви і любові... До того ж англієць, який взагалі не знав про існування навіть Речі Посполітою, потрапляє у Дикий Степ - просто на рівні його відкриттів і ціковості новим і незвичним можна побудувати дуже цікавий сюжет.

Але я про таке не напишу - і у зв'язку з недостатньою обізнанністю історії (саме у побутових питаннях), і внаслідок недостатного володіння українською мовою. А російською про козаків дуже багато і чемно написано - починаючі від Гоголя і закінчуючі Олді...

[nolofinve]

Чудовий сюжет... Якщо я його запропоную знайомій письменниці - Ви не проти? )))
А гарних книг про козацтво і у нас багато - від Н. Королевої до В. Малика. Тільки що їх не вивчають в школах.

[Неназванный]

nolofinve, Ні, я не проти, навпаки! Навіть якщо зможу чимось допомогти - буду радий (не заради зазначення прізвища, до того ж моє зовсім неслов'янське прізвище на книжці українською буде виглядати дивно ) Я довго думав і фантазував на тему погляду іноземця на Середньовічну Україну зсередини, звертаючи уваги на побутові дрібниці, які звичні для нас, але повинні здивувати чужинця...

Щодо "Таємного послу" Маліка - мені він не сподобався, книга якась нежива, незважаючи на низку пригод головного героя...

[nolofinve]

Неназванный, "Таємний посол" - там пригоди занадто неймовірні. Однак - все одно цікаво.
Я Боплана читав на цю тему - сподобалось. Тільки там француз, англієць на це б дивився трохи інакше.

[Неназванный]

nolofinve, Боплан да, цікавий - проте там звичайний серьозний опис (до того ж м'яко кажучі - не з середини). А насправді скільки кумедних ситуацій виникає, коли дві різні культури зустрічаються, і живуть кожний день разом, разом вирішують якісь спільні справи і проблеми! Чого мені дуже не вистачає у книжках про козацьку Україну - так це гумору і певної легкості, все занадто серьозно... Хоча здавалося б писати про українців, і не писати про український гумор - трохи дивно...

[nolofinve]

Неназванный, це все від того, що наші горе-патріоти возвели мучеництво в культ)

[Неназванный]

nolofinve, При тому що самі якось ставати мучениками не бажають. Бажають потім сидіти в еміграції десь у Швейцарії чи Канаді і писати плакучі статті про втрачену Україну і бідолашних студентів, які полягли під Крутами, поки вони драпали з Києва... Ух, вибачте, тема для мене дуже болюча. Краще про книжки і про козаків...

[nolofinve]

Неназванный, Авжеж... Спершу розпустити військо, а потім... Одним словом - я за героїзацію історії, але не через мучеництво, а через перемоги.

[Неназванный]

nolofinve, Саме так. Тому що відсутність прагнення до перемоги, яку виховує українська література за шкільною програмою - це взагалі-то злочин проти незалежності країни.

[nolofinve]

Неназванный, і проти власної історії. Є роман Горліс-Горського "Холодний яр"... Є роман Ю. Тиса "Конотоп". Є цикл Ів. Білика про предків-скіфів... Багато чого є... А діти вивчають упадництво і морок типу славетного роману П. Мирного "Хіба ревуть воли..." Книга сильна - але не для підлітків. Від неї у дорослого депресуха починається.

[Неназванный]

nolofinve, Багато сильних книг, і ніколи не можна чітко зрозуміти, яка саме підлітку підійде найбільше. У школі, коли всі вивчали Толстого і Достоєвського, я читав Замятіна, Ремарка, Хемінгуея, Олдріджа, Хакслі і Стейнбека - і будь-який твір з російської літератури переводив на розкриття теми саме у цих авторів (зрозуміло, що починав з російських класиків). Але після школи врешті решт прочитав і "Войну и мир", і "Преступление и наказание" - і зокрема Достоєвським захопився. Української я у школі не вівчав зовсім, а те, що читаю зараз українською - нажаль не вражає. Окрім мабуть деяких речей подружжя Д'яченків - але ж фантастика і фентезі не вважаються у нас "справжньою літературою", і не зважаючи на філософське наповнення, незважаючи на талановитість письменників фантастичні твори, навіть таку класику як зокрема "451 градус по Фаренгейту" Бредберрі - до шкільної програми не включатимуть за будь-яких умов. Взагалі питання освіти - питання болюче і окреме...

[nolofinve]

Неназванный, просто ми не знаємо власної літератури... Поет Олег Ольжич - рівний Гумільову, а де в чому і перевершує його... Але хто його читав, окрім купки ентузіастів... Так і з усім іншим... Василь Стус, якого вбили в концтаборі, щоб він не отримав Нобелівки - досі маловідомий.
Василь Шкляр - його "Чорний ворон" по моєму шедевральний) Але до шкільних програм він не увійшов.
Словом - спершу потрібно змінити міністра освіти, а потім - шкільну програму

[Неназванный]

Словом - спершу потрібно змінити міністра освіти, а потім - шкільну програму

Чомусь побоююсь, що зміна міністра освіти саму програму - не змінить. Здається вона залишилась незмінною ще з радянських часів...

[nolofinve]

Неназванный, Потрібен націоналіст при владі... Тільки за таких умов щось буде переглянуто. А зараз владі вигідніше, щоб діти грались в Гаррі Поттера, а не в Конотопську битву. Втім, я і сам толкініст...

[Неназванный]

nolofinve, Ні, націоналісти (більш-менш) вже були - і ми маємо зараз злочинця в Президентах... Національне питання і розвиток національної мови потрібно вирішувати не так, як той же Тягнибок прагне, а так, як роблять зокрема при дубляжі Шрека або Тачок - коли український переклад значно кращій і цікавішій, і навіть російськомовні українці залюбки його дивляться. Якщо б та ж "Свобода" замість політичних акцій відкрила безоплатні курси української мови з тістечками для учасників - це зробило б для розвитку української мови значно більше, ніж заборона реклами російською... Якби такі курси стали розповсюджені - через них можна було б потрохи працювати і зі східними українцями, і з російськомовними, потрохи перетягуючи народ до себе, потрохи виховуючи повагу до себе і до своїй країни. Проте - ніхто цим займатись не бажає, бажають лише балаканиною отримувати від влади певні політичні "відкати"...

[nolofinve]

Неназванный, Я не вважаю минулу владу за націоналістів - вони якраз і є отими страждальцями-партіотами, від яких народ уже нудить.
Але діяти треба ріжними методами - в тому числі і тістечками ))) І забороняти треба - коли вже дуже розперезаються супротивники))