І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Г. Флобер
"Виховання почуттів"
Опісля прочитання - єдине, але могутнє враження...
Чому у мене немає стільки вільного часу, як у того лобуря Моро? Протягом всього роману письменник оповідає з подробицями, як цей придурок убивав час...
Навіть даму серця затягти до ліжка - і то не зміг.
Вчитися - не вчився, працювати - не працював, мандрувати - не мандрував.
А у нього ж були гроші і - найголовніше - купа вільного часу, щоб їх витрачати.
Гроші і у мене є, а от з вільним часом - вічна проблема.
І наприкінці два дебіли згадують, як вони в юності вперше пішли до дому терпимості. Найяскравіший спогад всього життя.
Гарний переклад, отримав задоволення. Але книга - ні про що.
Реалізм... такий він, реалізм
"Виховання почуттів"
Опісля прочитання - єдине, але могутнє враження...
Чому у мене немає стільки вільного часу, як у того лобуря Моро? Протягом всього роману письменник оповідає з подробицями, як цей придурок убивав час...
Навіть даму серця затягти до ліжка - і то не зміг.
Вчитися - не вчився, працювати - не працював, мандрувати - не мандрував.
А у нього ж були гроші і - найголовніше - купа вільного часу, щоб їх витрачати.
Гроші і у мене є, а от з вільним часом - вічна проблема.
І наприкінці два дебіли згадують, як вони в юності вперше пішли до дому терпимості. Найяскравіший спогад всього життя.
Гарний переклад, отримав задоволення. Але книга - ні про що.
Реалізм... такий він, реалізм