Про Валар

[nolofinve]

Світ Арди через призму язичницького світогляду.

Далі, далі, далі

В біографії шанованого мною Дж.Р.Р. Толкіна є дві знакові відмітки. Перша - він хотів створити міфологію "для старої доброї Англії", друга - він був добрим католиком і християнином. Можливо цей другий факт завадив Дж.Р.Р. завершити роботу - адже для творення язичницького світу потрібно
відчувати себе часткою цього світу, а стилізувати свій твір під Старий Заповіт означало впасти в єресь.
Світ Толкіна передбачає наявність єдиного Творця-деміурга. Власне, давньоарійська традиція цього не
заперечує - Закони Ману говорять, що Божественний Самосущий проявився з Пітьми згідно власної волі. Еру-Ілуватар, Єдиний Бог Арди, "сотворив з думки своєї Айнур, вони ж склали перед лицем його величну Музику. І в Музиці цій було закладено початок світу, бо Ілуватар зробив пісню Айнур
видимою."
Айнур з Сильмариліону займають ніби проміжну ланку між Богами язичницьких пантеонів, проявлених Творцем для творення і охорони певного світу і янголами християнства. Світ Арди є світом Двовір я, тому він видається прихильникам та фанатам творчості Толкіна "недобудованим"
і у багатьох виникає бажання принести і свого камінчика до підніжжя цієї величної вежі.
Голова пантеону Арди - Манве, Бог Вітрів. Це трохи нетрадиційно, зазвичай володарем Охоронців Світу, або Князем Богів є уособлення Блискавиці - тобто Божество, котре є символом як захисту
так і нападу. Однак, в Законах Ману є схема світотворення: звук-вітер-світло-вода-земля. Подібне ж ми бачимо в Сильмариліоні - наступною за статусом є Варда, жона Манве і Володарка Зоряного Світла.
Далі - Володар Вод Ульмо, та Ауле, що "правує всіма речовинами, з яких складається Арда".
Решта Богів Арди є класичними для пантеонів раннього язичництва, окрім родини Феантурі. Ороме, Великий Мисливець, нагадує кельтського Кернунноса, котрий теж був Богом Полювання, Яваннна,
Вана та Несса є покровительками рослинного та тваринного світу. А от Феантурі "прийшли" в пантеон Арди з більш пізніх часів, коли люди навчилися виріжняти не лише енергії зовнішнього світу, але й енергії світу внутрішнього. Подружня пара Намо-Вайре є уособленням "Справедливість - Судьба". Намо є суддею живих і мертвих, Вайре - Ткалею долі для всього живущого. Тобто разом вони створюють дгарму - закон життя, і карму - наслідки виконання, або порушення закону. Пара Ірмо-Есте є Божествами проявів підсвідомости: "Сновидіння - Зцілення". Разом вони уособлюють цілюще забуття, ліки, котрі рекомендують і сучасні психологи: коли не можна нічого виправити, то краще заснути, а завтра буде новий день.
Ніенна, Богиня Скорботи, є чимось цілком окремішнім в цьому цікавому пантеоні. Язичницька мораль не передбачає світової
скорботи. Язичник або живе за законами і приписами предків, і тоді всі його дії моральні, навіть ті, які нам, сучасним людям, здаються жорстокими, або ж він ті закони і приписи порушує і приймає покарання як належне. Ніенна, котра оплакує Понівечену Арду, ближча за статусом до християнського янгола, ніж до язичницького Божества.
Тулкас є одним з найцікавіших образів, створених Толкіним для свого світу. Це Бог Війни, але він не належить до Пантеону, і не є покровителем воїнів Арди. Тулкас є Гнівом Еру, створений гнівом Творця, він зійшов до Арди останнім, власне - задля битви з лихою силою. Ні Ельфи, ні Люди не
прохали його покровительства під час чисельних воєн - Тулкас не є захисником втілених істот. Можливо, це Божество віддалено нагадує Шиву, Гнів Брахми, котрого теж було створено для битви між Вищими Силами, але Шива звертав увагу на людей і покровительствував вірним.
Щодо Мелькора, то ця лиховісна особа проникла до Сильмариліону цілком з християнських переказів. В жодному з язичницьких пантеонів немає Бога, якому б приносила задоволення руйнація задля руйнації. Поділення світу на біле та чорне, щоправда, почалося ще з часів Заратустри, однак, в
арійському розумінні "Білобог та Чорнобог перуняться (воюють) тим Сваргу (світ, небо) утримуючи" (Велес Книга). Тобто - Світло і Тьма рівні по силі, а битва між Добром і Злом потрібна задля збереження Рівноваги.
У Толкіна ж Мелькор є таким же сотвореним Айну, як і решта Богів Пантеону. Нерозрішиме протиріччя християнської релігії - чому добрий деміург сотворив зло і пустив його гуляти по світу - спотворило і світ
Арди. Однак Толкін, як добрий католик, не міг допустити рівності поміж Світлом і Тьмою, і в його міфології з явилися тріщини, з якими Професор безуспішно змагався до кінця життя.
Окрім Валар, головних Божеств, до пантеону Арди входять Маяр - щось середнє між Напівбогами і служебними духами. Якщо вживати християнської термінології, то ріжниця поміж Валою
та Мая дорівнює ріжниці між архангелом і звичайним янголом. Цікаво, що спершу Толкін пішов більш "язичницьким шляхом", і маяр мусили бути дітьми Валар. У Манве та Варди мав бути син-мая Еонве, однак до основної версії епосу цей задум не увійшов, і у "Сильмариліоні" сказано доволі невизначено, що разом з Валар "прийшли інші духи, нижчого рівня, чиє буття також розпочалось ще перед світом". Найвідоміший з цієї верстви звісно ж Саурон, котрий спершу "працював" на Мелькора, а потім почав
чинити зло вже самостійно. "Добрі" Маяр є помічниками Богів, в основному тих, хто уособлює природні стихії. До верстви Маяр належать також "істарі" - чародії Третьої Епохи, котрі перебувають в людських тілах і через це мають "блоковані" здібності і змушені або тримати при собі артефакти (патериця Гендальфа), або "вигадувати порох", як Саруман.
Цікаво, що Толкін жодного разу не описує релігійних культів Арди. А вони, ці культи, мали бути - принаймні, починаючи з Другої Епохи. Якщо Ельфи бачили Богів на власні очі і не мали необхідності, перебуваючи у Валінорі, своєрідному вираї, будувати храми, щоб встановити з ними звязок, то Люди Арди Третьої Епохи мають вигляд повних атеїстів - принаймні у всьому " Володарі Перснів" немає жодної згадки про храми, жерців і навіть молитви до Богів (Бога) у скрутну хвилину. Єдиним
винятком є згадка в Сильмариліоні про те, що в Нуменорі, прообразі загиблої Атлантиди, на горі Менельтарма було Святилище Еру, "і не було в землі нуменорців іншого храму, чи Святині", при тому, що нуменорці знали про існування Валар і спілкувалися з мешканцями вираю. Згодом Саурон, увійшовши в довіру до одного з нуменорських королів, нараяв тому збудувати храм для поклоніння Мелькору і впровадити людські жертвопринесення.
Отже, Толкін не міг допустити, щоб мешканці Арди "впали в язичництво". Або святилище Еру - або вже повний сатанізм. А шкода - адже оповідь, скажімо, про Людей-сонцепоклонників, або друїдів з Белеріандських лісів могла б бути дуже цікавою.Та й Валар могли б мати більше волі, як-то в міфологічних оповідях ріжних народів, а не обмежуватись невтручанням... Але для для правовірного толкініста подібні думки відгонять ерессю. Професор бо завжди правий.

перевод

В биографии уважаемого мною Дж.Р.Р. Толкина есть две знаковые отметки. Первая - он хотел создать мифологию "для старой доброй Англии", вторая - он был добрым католиком и христианином. Возможно этот второй факт помешал Дж.Р.Р. завершить работу - ведь для созидания языческого мира нужно чувствовать себя частью этого мира, а стилизовать свое произведение под Старый Завет означало впасть в ересь.
Мир Толкина предполагает наличие единого Творца-демиурга. Собственно, древнеарийская традиция этого не отрицает - Законы Ману говорят, что Божественный Самосущий проявился из Тьмы согласно собственной воле. Эру-Илуватар, Единый Бог Арды, "сотворил из мысли своей Айнур, они же исполнили перед лицом его величественную Музыку. И в этой Музыке было заложено начало мира, потому что Илуватар сделал песню Айнур видимой."
Айнур из Сильмариллона занимают как бы промежуточное звено между Богами языческих пантеонов, выявленных Творцом для создания и охраны определенного мира и ангелами христианства. Мир Арды является миром Двоеверия, поэтому он и кажется поклонникам и фанатам творчества Толкина "недостроенным"и у многих возникает желание принести и свой камешек к подножию этой величественной башни.
Глава пантеона Арды - Манве, Бог Ветров. Это немного нетрадиционно, обычно предводителем Богов этого Мира, или Князем Богов является олицетворение Молнии - то есть Божество, которое символизирует как защиту так и нападение. Однако, в Законах Ману мы видим схему мироздания: звук-ветер-свет-вода-земля. Подобное же мы видим в Сильмарилионе - следующим по важности Божеством есть Варда, жена Манве и Обладательница Звездного Света. Далее - Повелитель Вод Ульмо, и Ауле, который "правит всеми веществами, из которых состоит Арда".
Остальные Боги Арды являются классическими для пантеонов раннего язычества, кроме семьи Феантури. Ороме, Великий Охотник, напоминает кельтского Кернунноса, который тоже был Богом Охоты, Яваннна, Вана и Несса - покровительницы растительного и животного мира. А вот Феантури "пришли" в пантеон Арды из более поздних времен, когда люди научились отличать не только энергии внешнего мира, но и энергии мира внутреннего. Супружеская пара Намо-Вайре является олицетворением пары "Справедливость - Судьба". Намо является Судьей живых и мертвых, Вайре - Ткачихой судьбы для всего живущого. То есть вместе они создают дгарму - закон жизни, и карму - последствия выполнения или нарушения закона. Пара Ирмо-Эсте - это Божества проявлений подсознания: "Сновидение - Исцеление". Вместе они олицетворяют целебное забвение, лекарство, которое рекомендуют и современные психологи: когда нельзя ничего исправить, то лучше уснуть, а завтра будет новый день.
Ниэнна, Богиня Скорби, стоит особняком в этом интересном пантеоне. Языческая мораль не предусматривает мировой скорби. Язычник или живет по законам и предписаниям предков, и тогда все его действия моральны, даже те, которые нам, современным людям, кажутся жестокими, или же он эти законы и предписания нарушает и принимает наказание как должное. Ниэнна, которая оплакивает Искаженную Арду, ближе по статусу к христианскому ангелу, чем к языческому Божеству.
Тулкас является одним из самых интересных образов, созданных Толкиным для своего мира. Это Бог Войны, но он не принадлежит к Пантеону, и не является покровителем воинов Арды. Тулкас - Гнев Эру, созданный гневом Творца, он сошел в Арду последним, собственно - ради битвы с Темной силой. Ни Эльфы, ни Люди не просили его покровительства во время многочисленных войн - Тулкас не является защитником воплощенных существ. Возможно, это Божество отдаленно напоминает Шиву, Гнев Брахмы, который тоже был создан для битвы между Высшими Силами, но Шива обращал внимание на людей и покровительствовал верным.
Что до Мелькора, то это зловещее существо проникло в Сильмарилион целиком и полностью из христианских преданий. Ни в одном из языческих пантеонов нет Бога, которому бы приносило удовольствие разрушение ради разрушения. Разделение мира на белое и черное, правда, началось еще со времен Заратустры, однако, в арийском понимании "Белобог и Чернобог перунятся (воюют) тем Сваргу (мир, небо) удерживая" (Велес Книга). То Есть - Свет и Тьма равны по силе, а битва между Добром и Злом нужна ради сохранения Равновесия.
У Толкина же Мелькор является таким же сотворенным Айну, как и остальные Боги Пантеона. Неразрешимое противоречие христианской религии - почему добрый демиург создал зло и пустил его гулять по миру - исказило и мир Арды. Однако Толкин, как добрый католик, не мог допустить равновесия между Светом и Тьмой, и в его мифологии появились трещины, с которыми Профессор безуспешно боролся до конца жизни.
Кроме Валар, главных Божеств, в пантеон Арды входят Маяр - нечто среднее между Полубогами и служебными духами. Если употреблять христианскую терминологию, то разница меж Валою
и Мая равна разнице между архангелом и обычным ангелом. Интересно, что сначала Толкин пошел более "языческим путем", и Маяр должны были быть детьми Валар. У Манве и Варды должен был быть сын-Мая Эонве, однако в основную версию эпоса этот замысел не вошел, и в "Сильмарилионе" сказано достаточно неопределенно, что вместе с Валар "пришли другие духи, низшего уровня, чье бытие также началось еще перед миром". Самый известный из них конечно же Саурон, который сначала "работал" на Мелькора, а потом начал творить зло уже самостоятельно. "Добрые" Маяр являются помощниками Богов, в основном тех, кто олицетворяет природные стихии. К Маяр принадлежат также "Истари" - чародеи Третьей Эпохи, которые находятся в человеческих телах, и вынуждены или держать при себе артефакты (посох Гэндальфа), или "изобретать порох", как Саруман.
Интересно, что Толкин ни разу не описывает религиозных культов Арды. А они, эти культы, должны были быть - по крайней мере, начиная со Второй Эпохи. Если Эльфы видели Богов собственными глазами и не имели необходимости, находясь в Валиноре, своеобразном раю, строить храмы, чтобы установить с ними связь, то Люди Арды Третьей Эпохи полные атеисты - по крайней мере во всем "Властелине Колец" нет ни одного упоминания о храмах, жрецах и даже молитвах к Богам (Богу) в трудную минуту. Единственным исключением является упоминание в Сильмариллионе о том, что в Нуменоре, прообразе погибшей Атлантиды, на горе Менельтарма было Святилище Эру, "и не было в земле нуменорцев другого храма, или Святыни", при том, что нуменорцы знали о существовании Валар и общались с жителями "рая". Впоследствии Саурон, войдя в доверие к одному из нуменорских королей, посоветовал ему построить храм для поклонения Мелькору и ввести человеческие жертвоприношения.
Итак, Толкин не мог допустить, чтобы жители Арди "впали в язычество". Или святилище Эру - или уж полный сатанизм. А жаль - ведь повествование, скажем, о Людях-солнцепоклонниках, или друидах из Белериандских лесов могло бы быть очень интересным.Да и Валар могли бы иметь больше свободы, как в мифологических сказаниях разных народов, а не ограничиваться невмешательством... Но для правоверного толкиниста подобные мнения отдают ересью. Ибо Профессор всегда прав.)

@музыка: Lind Erebros Elven oratory

@настроение: метафізичне

@темы: сильмовське

Comments

[Норлин Илонвэ]

Хорошее рассуждение. Очень интересно и логично

nolofinve, очень интересные мысли

[nolofinve]

Норлин Илонвэ, ~Milashk@, это я к внезапно возникшему интересу к Валар))) Тоже все пытался понять, почему они такие... странные)

[Гэленнар]

Однако Толкин, как добрый католик, не мог допустить равновесия между Светом и Тьмой, и в его мифологии появились трещины

вот здесь непонятно совсем. Какие трещины?

вынуждены или держать при себе артефакты (посох Гэндальфа)

С чего это?

А они, эти культы, должны были быть

Тоже неясно - с какой стати?

[Nairis]

А мне казалось, что религия могла появиться в Арде только в Четвертую эпоху. Потому что в Третью еще жили и Элронд, видевший войско Запада, и Галадриэль, приплывшая из Валинора. Сложно представить религию, где в богов не просто верят, а есть те, кто их реально видели. Кстати, я помню свое удивление, когда впервые узнала, что, оказывается, Толкин был католиком, и ВК - христианская книга. Потому что мне Средиземье понравилось именно тем, что люди в нем поступают хорошо не потому, что верят в Бога, а просто так)
Оффтопик: Кстати, в марте в Киеве, Львове и, может быть, в Харькове будет концерт "Властелин колец" с музыкой Г. Шора. Вот ссылка на встречу: vk.com/volodar.persniv.kyiv Может, кто из твоих знакомых заинтересуется)

[nolofinve]

Melwyn, ну-у, я пытался обьяснить... Мир Арды - это древний мир, языческий мир, но Профессор начинил его христианской моралью. То есть - это если бы мы судили, скажем, героев скандинавских саг, по современному уголовному кодексу. Отсюда и все фендомные споры - с точки зрения Древнего Мира феаноринги, ради Клятвы жертвующие всем и вся, правы, с точки зрения христианской морали - они преступники.
Ну-у, опять таки по мифам, чародей-человек почти всегда использует артефакты, заряженные магической силой, ибо своей ментальной силы у него не хватает из-за наличия материального тела (типа - организм не выдерживает перегруза). Отсюда всякие волшебные палочки колдунов, посохи волхвов и прочее)
Мир без веры в духовные руководящие силы - странный мир. А вера плавно переходит в поклонение.
Nairis, если перечитать все мифологии мира, то там Богов не только реально видят, там с ними говорят, там вместе с ними воюют. Или даже против них. "Илиада", "Одиссея", "Махабхарата"....
Насчет концерта - спасибо, постараюсь попасть)

[Nairis]

nolofinve, да, но при этом те, кто видел богов жили давным-давно и уже стали легендой. Возможности лично встретиться с ними нет. Кстати, у Шиппи в "Дороге..." мысли примерно сходятся с твоими) lib.rus.ec/b/222267/read#t41

[nolofinve]

Nairis, интересная вещь, надо почитать)

[wendellin]

nolofinve,
очень интересно

Вот противопоставления Язычество-Христианство и Мифология - Христианское учение... Они же, вобщем то, не антиподы. Христианство - оно во многом вполне язычно; ну и мифологией оно тоже, до определенной степени, является.

А потом, христианство - оно же разное Вот тут у тебя:

с точки зрения Древнего Мира феаноринги, ради Клятвы жертвующие всем и вся, правы, с точки зрения христианской морали - они преступники.

Какие нибудь крестоносцы - поклялись защитить гроб господень и ради клятвы чего только не творили. И преступниками себя явно не считали, и опирались при этом на христианство - как они его понимали...

[Гость]

wendellin,

Они же, вобщем то, не антиподы. Христианство - оно во многом вполне язычно

- потому что одного тут явно недостаточно.

[Alassien]

nolofinve,
Спасибо за пост. Очень верная мысль.


Nairis,

мне казалось, что религия могла появиться в Арде только в Четвертую эпоху. Потому что в Третью еще жили и Элронд, видевший войско Запада, и Галадриэль, приплывшая из Валинора.

Религия там вполне себе была, только не в привычной современному обывателю форме. Кстати, "верить в Бога" и "верить Богу" - очень разные вещи. В существование Бога-Эру и валаров-где-то-там-далеко верят все находящиеся в сфере влияния как королевств дунэдайн, так и Мордора. В существовании - не сомневаются, но на какое-то реальное участие в делах мира в будущем и настоящем - не рассчитывают, вся прошлая история тому примером (кроме нескольких катастрофических случаев и довольно сомнительного участия отдельных личностей). Тем не менее, есть такие вещи, как святилище на Миндоллуине, где Гэндальф и Арагорн находят саженец Белого Древа, есть призывы к валар в трудных ситуациях (Сэм в Кирит-Унголе призывает Элберет). Есть вера в божественное происхождение королей,которая воцарению Арагорна немало способствует.
Что же до Элронда и Галадриэли - в сознании большинства они - почти сказочные персонажи. Даже гондорец, дунадан Боромир, сын наместника - и тот боится войти в Лотлориэн, полагая его владычицу не столько древним эльфом и свидетельницей знаменательных событий, сколько ведьмой-колдуньей. Чего уж говорить о ещё менее осведомлённых людях!

Сложно представить религию, где в богов не просто верят, а есть те, кто их реально видели

Возможно, вы удивитесь, но христианство - как раз такая религия.

[nolofinve]

wendellin, Да-а, христианство (по крайней мере его часть) проросло язычеством))) Иначе нельзя было - народ бы не понял. Это потом уже протестанты с Библией в руках громили храмы со статуями Богов святых)
Крестоносцы - ну тут пример не совсем точен. С точки зрения христианской морали - неверные, в особенности язычники, это "нелюди", которых можно уничтожать без зазрения совести. У эльфа ведь не было зазрений совести, когда он орка убивал. Вот тут где-то такое же отношение. И насчет клятв - один из германских епископов, нарушив клятву, данную венедскому князю-язычнику, высказался в том духе, что "слово данное иноверцу ничего не значит". Это было сказано во времена, когда к клятвам относились серьезно.
Я язычник по вероисповеданию, и потому довольно настороженно отношусь к религиям, которые считают, что имеют право проповедовать огнем и мечом) Хотя в целом - очень толерантен ко всем Богам Срединного Мира)))

[wendellin]

nolofinve,

С точки зрения христианской морали - неверные, в особенности язычники, это "нелюди", которых можно уничтожать без зазрения совести. У эльфа ведь не было зазрений совести, когда он орка убивал.

Это аргумент А разгром Константинополя? Потянут "полуневерные" византийцы на телери?

Я язычник по вероисповеданию, и потому довольно настороженно отношусь к религиям, которые считают, что имеют право проповедовать огнем и мечом) Хотя в целом - очень толерантен ко всем Богам Срединного Мира)))

интересно... славянское язычество?

[nolofinve]

wendellin, да, вполне) Можно еще сюда добавить "схизматов" украинцев, у которых были проблемы с католиками, ну и все религиозные войны Запада.
Но тут ощутимая опять же разница - если Нолдор страдали, ощущая себя братоубийцами, то гугенот, убивая католика отнюдь не мучился совестью, и наоборот)
Да, славянское язычество, толкинулся и воспринял это одновременно - лет с 15. Принадлежу к действующей общине. В общем - определился)))

[Yksi Tahti]

и потому довольно настороженно отношусь к религиям, которые считают, что имеют право проповедовать огнем и мечом)

Ти не розрізняєш християнське вчення і церкву. Це різні речі. Хоча по ідеї мали бути одним цілим. Мета християнства чітко озвучена Ісусом: "будьте досконалі, як досконалий Отець наш Небесний". А все що понапридумувала церква в середньовіччі (не важливо яка), щоб виправдати війни і гноблення народів є від іншої сили...

[wendellin]

nolofinve,

Да, славянское язычество, толкинулся и воспринял это одновременно

Это было как то взаимосвязано или просто совпало по времени?

Принадлежу к действующей общине

о как! то есть, у вас есть действующее капище (или как правильно назвать храм/молельное место/место сбора общины)? а инетстраница?

[nolofinve]

Yksi Tahti, але віруючий не може бути сам. Він має належати до церкви, або громади. А жодна церква не вважає криваве хрещення помилкою
І хіба язичник не може стати досконалим, беручи за зразок своїх Богів і легенди свого народу?)

[nolofinve]

wendellin, просто совпало) Есть святилище на Хортице, там проходят обряды. Сайта у нашей группы нет, но есть у других направлений. Если заинтересует вопрос, то вечером накидаю ссылок)

[wendellin]

nolofinve,

Хортица - это на Днепре?

ага, за пару ссылок на Umail буду благодарен

[nolofinve]

wendellin, Да, это красивый остров))). У нас там были и Образа Богов, но христиане местного разлива пришли один раз с топориком, и...
www.diary.ru/~nolofinve-zp/p166198320.htm
Ох и злой я был тогда...

[Yksi Tahti]

А жодна церква не вважає криваве хрещення помилкою

Що ти маєш на увазі під "кривавим хрещенням"?

І хіба язичник не може стати досконалим, беручи за зразок своїх Богів і легенди свого народу?)

Мммм... Всяке вчення дорочне у свій час, але про це, як хочеш, у приваті бо питання віри то занадто інтимна штука, щоб виносити її на загал

[nolofinve]

Yksi Tahti, Всяке насильницьке хрещення, коли поруч зі священником стояв озброєний воїн. Те, про яке говорять літописи - "Путята хрестив вогнем, а Добриня - мечем".
М-м, я не прихильник богословських суперечок. Для мене добре - коли всі релігійні напрямки живуть поруч у мирі і дружбі. А не намагаються довести, що тільки за одним із них істина. Істина - вона взагалі за межами досяжного, а якщо моїй душі ближчий Перун, а не Ісус, то я не стану переконувати нікого, що лише це є істиною. Це істина - для мене, а іншій людині з Перуном у душі некомфортно буде))).
Тому я намагаюся дружити з усіма, а вірити так, як пращури)))

[Nairis]

Alassien, удивлюсь) Потому что в Валар и Единого не верили - об их существовании знали Образно говоря, до Эру можно было дойти за шесть рукопожатий) Ладно, Галадриэль и Элронд стали почти легендой, а Гэндальф? Он мог лично сказать: "Я послан Валар".

[Alassien]

Nairis,

удивлюсь) Потому что в Валар и Единого не верили - об их существовании знали

Так о том и речь. Повторяю: знали все, кто входил в сферу влияния Арнора, Гондора и Мордора. Но на практике дело приходилось иметь не со всякими "благими и пресветлыми", а с Сауроном, балрогами и прочей дрянью околобожественного происхождения. Все остальные - где-то там, за гранью, а напрямую к Эру обращаться и вовсе "стрёмно".
Кстати, вот ещё что, насчёт идеи "валар - наместники Бога в Арде". Это уже к Толкиену как раз, не знать он не мог. Первая из Десяти заповедей: "Я Господь, Бог твой; да не будет у тебя других богов пред лицом Моим". Вот то самое, идущее категорически поперек системы мира с "силами-стихиями" во главе.

а Гэндальф? Он мог лично сказать: "Я послан Валар".

У Гэндальфа инкогнито, говорил он такие вещи крайне редко.

Ну, например, так: есть где-то там, за океаном, Тёмный Властелин - Барак Обама. И что теперь - ему поклоняться?

[Yksi Tahti]

Для мене добре - коли всі релігійні напрямки живуть поруч у мирі і дружбі. А не намагаються довести, що тільки за одним із них істина.

Для мене теж - я і не збирався тебе в чомусь переконувати . Але я б не став так ідеалізувати пращурів - бо це зараз ми кажемо, що "предки жили у гармонії з природою", а насправді вони не мали знань і жили у страху перед нею і Тими, хто метав блискавки, направляв вітри і річки. Пращури теж приносили богам криваві людські жертви і у ім'я богів ходили у походи на сусідів - в літописах про це теж є... Такий вже був менталітет - шанували бо боялися. Ну, так було потрібно на тому етапі розвитку людини... Звичайно, що церква і князівська влада пішла цим же шляхом у впровадженні християнства - і віра стала триматися виключно на диктаті і страху, хоча мала триматися на любові і розумінні того, у що вірять...

[nolofinve]

Yksi Tahti, Це нас намагаються переконати, що в давнину люди жили перед природою у страху) Природи боїмося ми, сучасні люди. Якщо сучасного городянина вивезти на добу до глухого лісу - то він помре від страху раніше, ніж помре від голоду.
Щодо "кривавих жертвопринесень" - так це такий же аргумент, як Альквалонде. На перший погляд - беззаперечний. Але ті ж самі джерела говорять про посланців-добровольців, котрих громада "посилала" до Богів просити допомоги. І взагалі - подібні випадки траплялися тільки у великій біді. А "во ім я Богів" у походи на сусідів не ходили. Ходили, щоб взяти землю, майно, худобу. Не для того, щоб когось навернути у свою віру.
А щодо любові - то не можна любити всіх і вся. Деяких істот потрібно - навіть не ненавидіти - а холодно. зі спокоєм, винищувати. Щоб не загиджували цей світ.

[Yksi Tahti]

Природи боїмося ми, сучасні люди.

Ні, сучасні лдюди природи не бояться. В тому сенсі, що вони запросто заради бабла можуть вирубати заповідні ліси, загадити водойми, по-споживацьки спустошувати надра. Навіть коли стихії відповідають нам руйнівними пожежами, повенями, буревіями все одно не доходить чому природа рапотом наче пішла війною на людство...

Не для того, щоб когось навернути у свою віру.

Дещо хибне твердження. Загальний напрямок кардинально не змінювався, але в пантеон вводилися нові боги, яких треба було вшановувати більше за попередніх. Теж одна із рис тогочасного менталітету - ви нас завоювали, значить ваші боги сильніші наших. Культ тиого ж Перуна як верховного бога не був притаманний полянам чи древлянам. Перун був шанований північними слов'янами, які, вочевидь разом зі скандинавами та фінами складали значну частину дружин Рюриковичів, що захопили Київ у 9 ст. Перун став верховним богом лише за Володимира. Так само як і у звичаях слов'ян прослідковуються відголоски скіфських та сарматських вірувань - релігійні впливи були завжди.

Деяких істот потрібно - навіть не ненавидіти - а холодно. зі спокоєм, винищувати. Щоб не загиджували цей світ.

Не людина наділяє життям, не їй його і віднімати...

[nolofinve]

Yksi Tahti, Я говорю не про ставлення до природи, а про те, що сучасна людина без техніки, бульдозерів, комп ютерів і т.п. є більше безпомічною перед природою, аніж її предок.
Релігійні впливи - це не релігійні війни. Коли язичник вважав чуже Божество сильнішим, він починав його задобрювати, щоб не шкодило. Навіть в Біблії написано, як наївні філістимляни, захопивши у битві ковчег завіту, поставили його у своєму храмі, поруч зі своїми Божествами. В той час, як люблячі всіх і вся християни порубали б образ чужого Бога на цурпалля. Така собі ріжниця менталітетів)
Вбивати дозволяється на війні. Коли ворог лізе до твоєї хати - Боги велять взяти зброю і обороняти свою родину.

[Yksi Tahti]

В той час, як люблячі всіх і вся християни

Якщо б це сталося в наш час, я б краще вжив термін "церковні фанатики" - бо християнство тут і поруч не лежало. А якщо то стосується періода впровадження християнства, то рубати капища треба було виходячи з того ж світогляду - князям треба було покзати натовпу, що "ось я крутий пацан скинув Перуна в Дніпро і мене за те блискавкою на місці не вбило, значить мій новий бог сильніший ваших старих - коріться мені і новим богам" ! . В Києві просто це не викликало особливого спротиву, а в Новгороді почалося повстання, тому київська влада і почала його придушувати збройною силою, що знайшло відображення у літописі як "хрещення вогнем і мечем". Доречі, віротерпимість язичників в ті часи також є дещо сумнівною - християнська громада в Києві була вже за часів Аскольда. Можливо і сам князь був хрещений і намагався впровадити нову віру "еволюційним", а не "революційним" шляхом. Але із захопленням Києва Олегом на християн почались гоніння - досить згадати епізод із принесенням в жертву юнака-христинина, що зрештою вилилося у релігійне протистояння і погроми та острахи Святослава, що коли він хреститься, то його дружнники перестануть його поважати, з чого можна зробити висновок, що християни вважалися людьми другого сорта.

[nolofinve]

Yksi Tahti, літописи писалися ченцями у монастирях - треба ж їм було навести хоч пару страшилок))) до речі - страшилка всього одна, більше не написали, боялися, що і в цю не повірять?
Святослав дійсно вважав християн юродивими - вони пропонували йому любити ворогів. Але їх не кривдив, і матір поховав по християнському обряду. Церкви у Києві працювали вільно ще до т.зв. "Аскольдова хрещення". "Аскольдове хрещення" провалилося - дякувати князю Олегу - а ось опісля Володимирового хрещення чи залишився у місті хоч один язичницький храм? А храми були, не тільки капища, мандрівники іноземні їх описують.
Хрещення перебило хребет нашому народу. І він не видужав і досі - варто подивитись довкола.