І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Ф. Бегбеде "Windows on the World"
Ну що тут сказати - за таку тему братись важко. Тим більше такому дивакові як Бегбеде... Тому, не знаю кого як, а мене дратувала його "письменницька кухня", виставлена перед людські очі. Прочитати, як він збирав матеріал для книги, можна було б і у післямові.
Сюжет жахливий - звісно. Достеменно відомо, що у Північому хмарочосі ще півтори години після удару літака були живі люди. Яких навіть не намагались рятувати - Бегбеде цілком раціонально запитує, чому рятувальники не намагалися посадити гелікоптери на дах, або хоча б спробувати скинути тим, хто сидів на вікнах, мотузяні драбини.
"Windows on the World" - це ресторан на вершечку хмарочоса. І того ранку там - в числі інших відвідувачів - снідає батько з двома дітьми...
Ну цього вже досить для трилеру - я одразу уявив там себе і синулю... Жахливо.
Люди, котрі рятуючись від вогню, викидуються з вікон... Люди, котрі машуть з вікон гелікоптерам, а ті чомусь кружляють віддалік... Південний хмарочос, що рухнув поруч...
З роману Бегбеде у мене чомусь склалося враження, що це був не просто бардак (я маю на увазі - майже зовсім не організовану евакуацію з Південного хмарочосу, котрий був атакований другим, а завалився першим), а кимось організований бардак.
І цей хтось - це явно не Усама бен Ладен, і не маньяки, котрі захопили "Боїнги"
Може, плутаючись в сюжеті і власних рефлексіях, французький наркоман намагався сказати таке:
"Американці, вас кинули... Це - одна з найбільших провокацій століття"
Відкрито ж це сказати не дадуть тверезій людині, так хоч він спробував крикнути про це вголос.
Книгу прочитав за вечір, і більше до неї не повернусь - морозить...
Ну що тут сказати - за таку тему братись важко. Тим більше такому дивакові як Бегбеде... Тому, не знаю кого як, а мене дратувала його "письменницька кухня", виставлена перед людські очі. Прочитати, як він збирав матеріал для книги, можна було б і у післямові.
Сюжет жахливий - звісно. Достеменно відомо, що у Північому хмарочосі ще півтори години після удару літака були живі люди. Яких навіть не намагались рятувати - Бегбеде цілком раціонально запитує, чому рятувальники не намагалися посадити гелікоптери на дах, або хоча б спробувати скинути тим, хто сидів на вікнах, мотузяні драбини.
"Windows on the World" - це ресторан на вершечку хмарочоса. І того ранку там - в числі інших відвідувачів - снідає батько з двома дітьми...
Ну цього вже досить для трилеру - я одразу уявив там себе і синулю... Жахливо.
Люди, котрі рятуючись від вогню, викидуються з вікон... Люди, котрі машуть з вікон гелікоптерам, а ті чомусь кружляють віддалік... Південний хмарочос, що рухнув поруч...
З роману Бегбеде у мене чомусь склалося враження, що це був не просто бардак (я маю на увазі - майже зовсім не організовану евакуацію з Південного хмарочосу, котрий був атакований другим, а завалився першим), а кимось організований бардак.
І цей хтось - це явно не Усама бен Ладен, і не маньяки, котрі захопили "Боїнги"
Може, плутаючись в сюжеті і власних рефлексіях, французький наркоман намагався сказати таке:
"Американці, вас кинули... Це - одна з найбільших провокацій століття"
Відкрито ж це сказати не дадуть тверезій людині, так хоч він спробував крикнути про це вголос.
Книгу прочитав за вечір, і більше до неї не повернусь - морозить...