вторник, 20 марта 2012
02:49

Д. Дольфен "Смерть Маедроса" (2)

nolofinve
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
20.03.2012 в 01:10
Пишет  ~Milashk@:




URL записи

Варіант у кольорі. На мій погляд - кращий за попередній.
А мені тут нещодавно доводили, що фендом даремно любить ось таких... Проклятих і незломлених, тих, котрі дивляться у вогняну безодню, не боячись її погляду у відповідь.
Маедрос - ніцшеанська надлюдина) Хоча - в принципі - щось у цьому є)

@музыка: К. Єрофеєв "Пане полковнику"

@настроение: меланхолічне

@темы: сильмовське

URL
Комментарии
20.03.2012 в 11:34

tyelpelaure
Мы не можем ждать милостей от судьбы, взять их у неё - наша задача
Дійсно, цей - кращій в кольоровому варіанті
Чому всім так подобається малювати смерть - і наспрвді якійсь флешмоб...
URL
20.03.2012 в 11:41

nolofinve
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
tyelpelaure, тому що трагізм ситуації допомагає виявити якості характеру, напевне)
URL

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии
Получать уведомления о новых комментариях на E-mail