Ш. Бодлер. Гімн Красі

[nolofinve]

Гімн красі

Красо! Чи з неба ти, чи з темної безодні
В твоєму погляді - покара і вина,
Безумні злочини й діяння благородні;
Захмелюєш серця, подібно до вина.

далі, далі, далі...

В твоему погляді - і присмерк, і світання,
Як вечір грозовий, приносиш аромат.
Німим стає герой з твого причарування,
I сміливішає дитина во сто крат.

Чи ти зійшла з зорі, чи вийшла із провалля,
Йде фатум, наче пес, за покроком твоїм;
I, розсіваючи біду чи безпечалля,
У всьому вільна ти, хоч пані над усім!

Красо! Ти по мерцях ступаєш без мороки,
Злочинство, ревністъ, жах - то наче золоті
Коштовності, твої чарівливі брелоки,
Що витанцьовують на твому животі.

Коханець зморений, що пригортає милу,
Що кволо хилиться й зітхає раз у раз,
Нагадує того, хто сам свою могилу
Вкриває ласками у свій вмирущий час.

Немає значення, чи з пекла ти, чи з раю,
Потворно вибредна, страхітлива й свята,
Як до безмежностей, що я про них не знаю,
Але жадаю їх, відчиниш ти врата!


Це байдуже, хто ти, чи Діва, чи Сирена,
Чи Бог, чи сатана, чи ніжний Херувим,
Щоб лиш тягар життя, о владарко натхненна,
Зробила легшим ти, а всесвіт - менш гидким!


пер. Дм. Павличка

СЛАВЕНЬ КРАСІ

Приходиш ти, Красо, з небес чи, може, з хлані?
І поглядом своїм, божественна й страшна,
Вселяєш докори та вчинки бездоганні
І через те п’яниш подібно до вина.

далі, далі, далі...

В твоїх очах і смерк, і білі зоряниці.
Як вечір грозовий, ти розливаєш пах.
Герої від твого дання зробились ниці,
Від чар твоїх набрав сміливости дітлах.

Ти вийшла з хлані чи з зорі спустилась тихо?
Йде фатум, ніби пес, за обрисом твоїм.
Ти сієш навмання і радощі, і лихо
І, зовсім вільна, ти пануєш над усім.

Красо, ти по мерцях ступаєш безупинно.
З усіх твоїх принад найболісніший Жах.
На лоні гордому твоєму так злочинно
Танцюють брелоки на довгих ланцюжках.

Засліплений мотиль до тебе мчить на згубу
Й зове: «Освячуймо цей світич смоляний!»
А стомлений жених, що обіймає любу,
Мов бездиханний труп, припалий до труни.

Немає значення, чи з пекла ти чи з раю,
Красо, чудовисько велике, як удав,
Якщо Безмежність ти показуєш безкраю,
Яку я так любив, дарма що не спізнав.

Ти Бог чи Сатана? Ти Янгол чи Сирена?
Це байдуже, якщо ти повертаєш шарм
І ритм, і пах, моя княжно блаженна,
Полегшуючи цим життя важкий тягар!


пер. Вс. Ткаченка

@музыка: нема

@настроение: краще промовчати...

@темы: поезія