І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)






Вітер. Злива. Безсоння.
Гасне літо зелене.
Падають на підвіконня
Жовті долоні клена.
Серце щемить від болю.
Вмиті безсонням очі.
Я – а поряд зі мною –
Чорна безодня ночі.

Приспів:
Запалю свічу з віком віч-на-віч.
Запалю свічу, щоб здолати ніч.
Запалю свічу у тривожний час.
Помолюсь вогню, щоб вогонь не згас.

І наче вщухає злива.
І небо тяжке світліє.
Полум’я свічки тремтливе
Долоні і душу гріє.
Всупереч ночі злої
Тихий вогонь сміється,
Від свічки цієї малої
Ранок новий займеться

Ніч минає, ельдар і адани...))

@музыка: І. Шинкарук "Свіча"

@настроение: Ніч минає.

@темы: сильмовське, білочки

Комментарии
08.05.2012 в 22:38

Приходить ранок?
08.05.2012 в 22:42

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Иливрин, Ніч минає, ельдар і адани... День настане знову)

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии
Получать уведомления о новых комментариях на E-mail