І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
***
Я - голос пiсняра у просторах пустизни
Блукаючий вогонь, над водами вогонь
Луни пiceнь нема - йде тиша навдогонь
I гаснуть icкорки на березi вiтчизни.
Я - осенi листок, що гнаний без пощади
Шаленим вихорем. Не знаю де впаду
Чи на вершину гiр, чи десь глухiм саду?
Менi однаково. На те немае ради.

Е. Карлфельд

Асоцiативне до Макалауре. На те немає ради - на жаль.




@музыка: Як тебе не любити, Киеве мiй

@настроение: прорвемося

@темы: поезія