Відьомське

[nolofinve]

14.09.2012 в 20:28

Пишет  riweth:

А чужих-то потемок нет - постигай, пости...Потеплей одевайся, спасайся от сырости. Проверяй пистолет и нож, заряжай фонарь, и тогда в этой чаще пребудешь и бог, и царь. Остальное - балласт и дурь, ледяная хмарь. Ты беги. Выживай. И будь. Небеса копти.

Не реви, не боли, кровит - наложи-ка жгут. Закопченные небеса барахлят и лгут. Расслабляться, хандрить не надо, не смей, ни-ни, потому что еще к костру подойдут они. С полувзгляда пойми, а ненужного не болтни, выпивай, говори, но помни - нечисто тут.

Коротай, как привык, да со спиртом и ерундой. И наутро продолжишь путь не совсем седой.

Но когда ты захнычешь, запросишь у них тепла, не забудь - в кобуре наган, в рукаве игла. Не останется у тебя никаких минут, да и то, чем ты был, как бумагу, в руке сомнут... Так что помни - творят, клянут
и желают зла.

@музыка: вимкнув

@настроение: нормальне

@темы: поезія

Comments

[riweth]

ви для мене тег завели, я дивлюсь ))

[nolofinve]

riweth, ага) Як не вірш, то в тему, аж страшнувато.
А ворожіння ваше збувається, один до одного)

[riweth]

стрьомно

[nolofinve]

riweth, я вважаю це якимось осанве з минулих життів, і тому намагаюся читати вірші як руни)

[riweth]

там, де по сліду - десятки мисливських хортів, раптом проллється світанок минулих життів. ти, що до того і біг, і летів навмання, раптом відчуєш - ото тобі шлях та броня, ось воно - меч та вогонь, та пристанок тобі, та відпочинок у вічній твоїй боротьбі. Тільки і сутінки давніх століть накрива пам'ять, що вічно зрадлива та вічно права...

пробачте, ось так склалося.

[nolofinve]

riweth, чорт, я зараз заплакав...
Ну все вірно і правильно.