вторник, 18 сентября 2012
Рефлексії меланхолічного, але впевненого у собі Ноло.
Говорив з одним мужиком, він лежить через дві палати від мене. Довго говорив.
Мужик боїться. Цікаво, що жінки набагато спокійніші.
Потім у нього почалася істерика і мені довелося його заспокоювати.
Питання - чому в таких відділеннях не передбачені послуги психотерапевта, або психолога? Абсолютно безкоштовні, а головне - регулярні.
Цей бідолаха думає про смерть... Думає, думає. То матюкається, то обіцяє Богу свічку...
Навіщо про неї думати - потрібно буде, сама нагадає.
Такого тут надивився-наслухався - а помогти нічим не можу. Я ж не психотерапевт. Мені здається, що тут ще впливає сама назва закладу, і те, що в народі воно вважається "тим, що не лікується"
А дохтур каже, що все таки велику частину клієнтів вони витягують.
До речі ,додому я їду таки у п'ятницю - дохтур хоче бути певним, що я не розвалюся на кавалки.
І за кермом сидітиме сеструха - умовила 
Сподіваюся забути цей заклад як поганий сон.
@музыка:
увімкнув BG для підняття бойового духу
@настроение:
Меланхолічне. Відпустіть мене звідси, я не буйний))
@темы:
особисте
А пятница уже совсем скоро))
Ага, жду не дождусь))
да, уехать и забыть как дурной сон.
Но пусть, главное обратно не попасть)
В детской гематологии-онкологии (бесплатной) есть психологи. Правда, не видела, чтобы к ним кто-то заходил...
Или начинает врачу исповедоваться, а дохтур ведь не для этого приставлен, а чтобы резать и шить. Не, психолог нужен, только не для формы, а чтобы боль чужую понимал.
Я пофігіст, і вірю в безсмертя. І взагалі, я щасливчик, дохтур каже, що шансів на те, що я назавжди забуду дорогу до цієї богадільні, дуже багато.