І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Цікаво, що з поміж усіх нолдор лише Феанаро думав про те, щоб зостатись у пам'яті нащадків (зате про нас співатимуть пісень)
А от чи бажали нолдор слави, як такої?

@музыка: Нема

@настроение: Пофігістичне

@темы: Сильмовське

Комментарии
20.11.2012 в 17:51

Судя по текстам, да, желали. Они не были жадны, но вот за славой они явно охотились )
20.11.2012 в 17:56

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
~Elle, вот не могу вспомнить, где об этом говорится)
20.11.2012 в 17:58

nolofinve, напрямую не говорится.
20.11.2012 в 18:53

Мы не можем ждать милостей от судьбы, взять их у неё - наша задача
думав про те
він один ГОВОРИВ про це так голсно, що це потрапило у Сільм )))
мені здається, що думав (і, мабуть, говорив) не тільки він - інакше ніхто б нікуди не пішов )
20.11.2012 в 21:05

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
tyelpelaure, тобто вони бажали перш за все слави, а не, скажімо, мирного життя в Ендоре опісля перемоги?)
20.11.2012 в 21:28

Мы не можем ждать милостей от судьбы, взять их у неё - наша задача
nolofinve, ну якщо не вийде друге, так хоч перше )
20.11.2012 в 21:35

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
tyelpelaure, Мене просто цікавить їхня мотивація - чи сподівалися вони на щасливе закінчення своїх пригод, а чи просто хотіли вмерти зі славою)
20.11.2012 в 21:41

Мы не можем ждать милостей от судьбы, взять их у неё - наша задача
nolofinve, спочатку звичайно, що сподівалися на щасливе закінчення. Але після намової промови... тут вже хто як.
20.11.2012 в 21:43

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
tyelpelaure, М-да, Суддя виголосив вирок трибуналу...
Мені здається, що все ж таки не заради слави все це було.
20.11.2012 в 21:57

Мы не можем ждать милостей от судьбы, взять их у неё - наша задача
nolofinve, слава - це втішувальний приз для тих, хто втратив всі інші
20.11.2012 в 22:02

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
tyelpelaure, Можливо) В такому разі, нолдор взяли собі усі призи Белеріанду)
(Берен не в рахунок, йому Професор підсужував))

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии
Получать уведомления о новых комментариях на E-mail