Читальний зал

[nolofinve]

Марія Кореллі

Спокута сатани

Дивацька книга, і доля у неї дивакувата. Колись, в буремних 90-х, її випустили у Прибалтиці в дуже неякісному російському перекладі під іменем Брема Стокера. Такі речі тоді траплялися доволі часто - я на власні очі бачив " Родину вурдалака" Ол. К. Толстого, де на обкладинці красувалося Алекс Фут. Поганці просто переклали прізвище класика на англійську. Ну а тут вирішили спекульнути прізвищем автора "Дракули".
Чимось ця дидактична і наївна історія нагадала мені "Майстра і Маргариту". З твором Булгакова роман пані Кореллі об'єднує наявність спільного персонажа - Сатани, та зненависть обох авторів до сучасної їм літературної критики та літературного світу. Більше того - Джефрі Темпест нагадує раптово забагатілого поета Івана Бездомного, його дружина Сибілла - Маргариту, тільки без Майстра, й безтямно закохану у диявола, а слуга Аміель схожий на Азазело.
Звичайно, князь Лючіо Ріманський зовсім не схожий на Воланда, а літературний світ Англії кінця 19 століття на московський літературний бомонд 30-х років. Та й пані Кореллі, звісно ж, не має булгаковського таланту. Вона наївно-солодкава в описах, відверто моралізує, лає декаданс і декадентів, не визнає фемінізму і вірить у безсмертя душі.
Чомусь мені шкода авторку - її "друге я" у книзі, біла і пухнаста Мевіс Клер всього лишень картонний ходульний персонаж, як, зрештою, і розбещена леді Сибілла. Дивно, але жінка зовсім не вміє описувати жінок. Джефрі, очманілий від багатства, вдався їй набагато краще. Ну, а Лючіо взагалі безподобний - такий опис диявола бере свій початок у поемі Мільтона.
Враження від книги - ніби йшов на фільм, а потрапив до театру)

@музыка: нема

@настроение: я хороший і пухнастий

@темы: літературне

Comments

[Werekat]

А почему "её собственное я"? Это где-то в биографии было? Или это просто единственная женщина в романе?

Если автор умеет писать в принципе, то интересно получаются те, кто ему интересен, хотя с этим бывают нюансы.

[nolofinve]

Werekat, Нет, женских персонажей там много, просто современники госпожи Корелли говорили, что она идеализировала себя в образе Мэвис Клэр,и указывали в том числе на то, что у героини и автора одинаковые инициалы.
Интересно еще, что книга написана от первого лица, и рассказчик - мужчина, тот самый Джефри Темпест, который подружился с Сатаной)

[Werekat]

nolofinve, тогда, подозреваю, она вляпалась в классическую ошибку - она-то про персонажа всё знает, "зачем объяснять".

[nolofinve]

Werekat, скорее там попытка подогнать живого человека под некий недостижимый идеал. А потому в результате получается не живая женщина, а ходячий рупор добродетели)

[гинолис]

читал.
подарил.
но чтобы я хоть что-то помнил!

[nolofinve]

гинолис, Ну, это не из тех книг, которые запоминаются надолго. Там слишком много подробностей, понятных современникам госпожи Корелли, но очень далеких от нас.

[гинолис]

подробности-то там мне были вполне понятны. у меня более-менее широкое психологическое время )

[nolofinve]

гинолис, Ну, во всяком случае, кое-что уже потеряло актуальность)

[гинолис]

ну, само по себе это не проблема: я же знаю, как он звучало. или переживалось. какое место занимало. так что...

[nolofinve]

гинолис, в принципе да, понять можно)