І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
09.02.2013 в 00:55
Пишет  Klod:

Юрій Іздрик

ми одне одному як віддзеркалення
бо що ще побачиш в ранковій воді
у морі в озері в темних проталинах
коли сам з собою і саме тоді
і саме така панорама за рамою
і саме отак розгортається гладь
це дзеркало з однією програмою
сама самота це
це мама-пітьма
це скалки відбитки відлуння кошмарів
і дзен комарів і zoom об'єктивів
і краплі на плитку
падають краплі
так методично
і так суб'єктивно..

..та сонце б'є вікна
а ранок дзеленькає
два свічада поруч –
коридор без меж
я собі тут як дурень посміхаюсь до дзеркала
щоби ти там у себе посміхнулася теж

URL записи

@музыка: Мертвий півень "Ми помрем не в Парижі"

@настроение: повернувся

@темы: поезія