Рефлексії меланхолічного Ноло
Загальнолюдські цінності. Всі закликають їх дотримуватись, і ніхто не знає, що це таке.
Є така думка, що це життя окремої людини як основа всіх інших цінностей. Однак, при такій системі цінностей світ перетвориться на стадо індівідуумів, котрі дбатимуть лише про збереження власної дорогоцінної шкури.
В Японії, під час аварії на Фукусімі, на ліквідації працювали добровольці з літніх людей. Японці вважали, що кидати молодь під радіацію пошкодить здоров'ю нації. Добровольців-пенсіонерів було більше, ніж робочих місць у "гарячій зоні". Так, як колись бажаючих стати камікадзе було більше, ніж в Японії літаків.
Японцям завжди було начхати на життя окремої людини, вони рятували соціум.
Деякі люди говорять, що загальнолюдські цінності - це біблійні заповіді, хоча жодна релігія не одобрює крадіжку, або вбивство.
Мені здається, що загальнолюдські цінності - це мильна булька, вигадана для того, щоб зруйнувати соціум роду (народу)
Загальнолюдські цінності - Макдональдс, гамбургер, гангамстайл... І краще боротись за права африканців, гомосексуалістів, феміністок та інших диваків, аніж за власні права у власній країні.
Щаслива та країна, яка в першу чергу рятує себе.
@музыка:
нема
@настроение:
втомився як пес
@темы:
білочки
Добренько. Ось тобі подобаються мої вірші. Мені подобається їх писати. А соціуму треба, щоб я писала виключно рекламні статейки. То як? Затопчемо мене під коліса як дивачку? Чи в камікадзе запишемо? Чи в резервацію?
Якщо соціум завтра вирішить, що всіх язичників треба винищити задля порятунку християнської моралі, ти погодишся та відчуєш себе камікадзе чи все ж таки ні?
Хто такий соціум? Хто має вирішувати, кому жити, а хто дивак і кого у Фукусіму?
І ще. Я не знаю, хто такий род. У мене гарні стосунки з одними родичами, інші хотіли завжди фактично моєї смерті як особистості та перетворення на машину для задоволення їхніх сімейних проектів. Право не скластися під їхні колеса - дуже для мене важлива свобода. І якщо вона в одному ряду в Макдональдсом, я нічого не маю проти.
Не дарма один з головних ідеологів цього діла зробив сепуку. Бо соромно було за таку кількість повбиваних молодих хлопців.
Ні, вони були герої, готові пожертвувати життям. Але вони прикривали собою не великі ідеали чи традиції роду, а недолугих керівників. І так воно завжди у двадцятому столітті точно. Тому в нашому часі ідеологія безумовної та бездумної самопожертви фатальна і служить конкретним людям. Тим, що надягають пояси з пластидом на дівчиськ та малечу десяти років.
Але в ці права не мусить входити рятування та підтримка неправильного соціуму, в якому поети, щоб вижити, мусять писати рекламні статейки. Тому, що цей неправильний соціум якраз підтримує т.зв. "загальнолюдські цінності" - нажертися гамбургерів, одягтися в непрактичну, але модну ганчірку і помахати прапором на захист якихось людей, про яких нічого не знаєш окрім того, що їх десь переслідують, при чому невідомо, чи переслідують їх взагалі, а чи все це лише піар-реклама.
Я хотів сказати, що перш, ніж захищати когось взагалі, потрібно дати лад у себе вдома. Можливо - і ціною жертви одиниць на благо правильного соціуму. І не прикривати собою недолугих керівників, а викинути їх геть під три чорти. В правильному соціумі добре те, що йде на користь країні і народу, а тому він регулює, скажімо, взаємовідносини язичників та християн, не підтримуючи нікого, і даючи можливість всім гілкам духовності вільно розвиватись.
В чому наша біда? В тому, що як тільки заговориш про дисципліну, порядок та родові цінності ( я не маю на увазі стосунки з кровними родичами, котрі, як і кожна людина, можуть бути хорошими, чи поганими) одразу починається рефлекторний сплеск спротиву, неначе цим самим у людини намагаються щось відняти. Хоча такий порядок більше дає, ніж віднімає.
Дійсно, захист родових цінностей може виродитися в диктатуру. Але цілком можливо не допустити цього. На машині можна розбитися, але ще ніхто від страху загинути не продав свого автомобіля.
А щодо поетів - то навіть при диктатурі їм живеться краще, бо вони відчувають себе потрібними. А при теперішніх порядках поезія нікому не потрібна - гамбургер смачніший, а гагнгамстайл крутіший. І думати не треба.
Начну с, наверное, глупого вопроса: Вы бывали за рубежом? За пределами пост-советского пространства, в тех странах, про которые Вы считаете, что у них монолитная культура? Просто чтобы я поняла, на чём основываетесь.
Понимаете, Америка, например, - здоровенное пространство, где разница между западом и востоком, югом и севером такая же, как между Киевом, Уралом, Санкт-Петербургом и Казахстаном. А Британия от Ирландии отличается, как Россия от Украины. Нет никакой "общей культуры гамбургеров". Если Вы это видели своими глазами, это это один разговор, если нет - другой.
Не меньшие сказки - "культура рода". Точнее, не сказки, но сказки то, что подразумеваемая Вами система (насколько я смогла понять, что Вы имеете в виду - там у Вас тоже немало стереотипов) была хоть кому-то полезно в условиях хоть чуть лучших, чем требующих постоянного координированного усилия для выживания. Культура рода - это не "свои права". Это права стариков, тех, кто пережил эту мясорубку, это геронтократия в худшем смысле этого слова. Это когда ты пытаешься дожить до момента, пока ты не становишься немощен, но зато уважаем, а потом передаёшь мясорубку дальше, это ОЧЕНЬ неприятно. А до того момента - ты расходный материал в боевом и сексуальном смысле, причём (сюрприз!) в некоторых культурах независимо от пола. Молоденьких мальчиков при случае насилуют, молоденьких девочек отправляют на войну. А наоборот никто не и не считает. Это - НОРМАЛЬНО. Так делают, потому что человеческая жизнь не ценна вообще.
Эта система работает в совсем других технологических условиях. Она естественным образом распадается, как только технологии позволяют ей распасться. И, по-моему, это прекрасно.
Ценностей народа... Сложно. На территории Украины сейчас проживают (только из больших этнических групп) - украинцы, русские, татары. Чью культуру брать будем? "Украинцев", скажете вы. Каких? Западных, восточных, северных, южных? Это разные культуры. Объединяет нас сейчас территория: что нам защищать? Или всё равно придётся выдумывать новое, делать некий синтез?
Дальше: невозможно выдумать ценностную систему. Точнее, возможно, но невозможно её выдумать специально чтобы она разрушила какую-то другую. Можно придумать и попытаться распространить, и надеяться (!), что она естественным путём вытеснит первую. Нет никаких заговоров, никаких "разобъём скорлупу мира" просто потому, что усилия одного человека, а даже и организации, ограничены. Я часто имею дело с людьми, которые пытались или пытаются построить лучший новый мир. Их усилия - локальны, мир меняется пошагово, а не от "глобальных заговоров". Ни у кого нет контроля над глобальными процессами.
Теперь что касается прав меньшинств: защищать их необходимо ровно затем, чтобы не повторялась история. А история - начиная от Французской революции и закачивая Холокостом - говорит нам об одном: стоит машине уничтожения запуститься, и под неё попадают все без разбора. Тупая механика: включилось - выключится только когда помрёт куча народу, причём без разбирательств, кто из них "правильный", а кто - нет. Правильность меняется на щелчок пальцев, непредсказуемым образом. Вспомните ту же Французскую революцию: сколько из тех, кто её начинал, сам окончил жизнь на плахе? А это нормальная ситуация в таких случаях, это в порядке вещей. Именно поэтому должно быть глубоко всё равно, что делает человек, покуда он не вредит другим. Именно во избежание запуска этой махины.
Конечно, защищать надо свои права в первую очередь. Но если вокруг явно начинают искать козлов отпущения - это ОЧЕНЬ дурной признак, это значит, что следующим ходом (в пределах пяти лет) придут за тобой или твоими близкими лично. Защищая их, защищаешь и себя тоже.
Что касается феминизма - поскольку касается лично меня - то я, к примеру, буду довольна ситуацией в этом вопросе тогда, когда статистика в двойном слепом исследовании покажет, что на одно и то же резюме с разными именами реагируют не 20% разницей в предлагаемой зарплате, а одинаково, и также дают мне, женщине, одинаковые шансы найма, а не значительно меньшие. Вот это будет для меня показателем, что ситуация дошла до желаемой мной нормы.
Щодо непрактичної модної ганчірки, то я не розумію, чому ти протиставляєш бажання комфорту та ще щось. І чому ти вважаєш право помахати прапором за тих неправильних людей менш духовним та більш потреблядським, аніж твоє право вірити в Перуна.
Особливо там, де за це нирки відбивають.
Про гомосексуалистов и феминисток - а ничего, что именно нелюбимые тобой православные фанатики (те же, кто называет язычников сатанистами) кидаются именно на них в праздник со шприцами с мочой? И это, насчет защиты прав... феминистки "всего лишь" за равноправие на деле, ты значит, против и считаешь защиту этого факта лишними вытребеньками?
Не, были дамы, которые и замки отстаивали, и королевствами правили. Были гуманные правила наследования. Но то же отсутствие права работать кем-то выше поломойки или няньки, невозможность выбирать место жительства или, в конце концов, мужа, с которым вообще-то жить во всех смыслах - это ужасно, и прочувствовать это сложно.
Мужчина рассуждает как? Ну ведь его-то женщина не пострадала бы. Он-то нормальный, он бы обеспечил ей то и се, уважал, почитал и советовался. Это его потребность. Так чего ж им бороться за какие-то права? Но в книжке "Хижина дяди Тома" есть прекрасные образы, показывающие, что бывает, когда рабы попадают от добрых хозяев к злым. И что такое, когда нормальная жизнь человека зависит от доброй воли другого и ни от чего больше.
Насчет родовых ценностей, то это отнюдь не геронтократия. Тоже небольшой пример, в славянской традиции было посылать воевать зрелых мужчин, оставивших потомство. В случае их гибели о семьях и детях заботился род. В нашем либеральном обществе в мясорубку бросают восемнадцатилетних солдат
Или, при Союзе, их же посылают в Чернобыль.
Украинская культура вообще-то одна. Как русская, английская или немецкая. С вариациями по регионам в пределах единого. Остальные проживающие тут народности имеют полное право свою культуру лелеять и беречь, естественно не пытаясь задавить или заплевать культуру народа-хозяина.
Я вовсе не хочу, чтобы кто нибудь где нибудь обижал феминисток, толкинистов или рокеров) Но очень часто шумихой вокруг борьбы за их права прикрывают отнятие важных жизненных прав у остального населения. В этом, естественно, указанные группы населения не виноваты.
А я знаю немецких детишек, которые прекрасно себе кушают домашнюю еду. И немецких пап, которые эту еду прекрасно готовят. И какие выводы из этого сделаем?
Европейцы, которых я знаю, ходят в походы токавпуть.
А тому моя імха - спершу потрібно нагнати придурочну владу, котра переслідує неформалів і робить цій країні зле. А якшо люди зосередяться лише на захисті неформальних груп, а про все інше будуть казати - та зійде й так, то буде ще гірше.
Добровольці, можливо, і в нас би найшлися, та не забувай, що ніякої офіційної інформації про Чорнобиль під час аварії ніхто не надавав. І добровольців не кликав.
Просто феминистки выступают за соблюдение прав женщин, а не феминисток, т.е. прав половины населения. Половина - это достаточно много.
очень многие готовы поддержать борьбу любой общественной прослойки где-то далеко, а в своей стране проблем не замечают
"Уйду Гранаду воевать".
Ну от тобі приклад, щоб не чіпати нікого)
Перед кожними виборами починається істерика на захист російської мови в Україні, яку ніхто не переслідує. Увага суспільства прикута до неіснуючої проблеми, а тим часом влада робить, що їй треба. В Росії трохи не так, там починають тиснути на когось реально, але мета та сама. Образити ж зовсім нікого не хотів)
Защищать обиженных, конечно, надо. Но при этом помнить, что это может быть чистой воды манипуляторство.