І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Буває так - крутиться у голові якась тема, а потім виявляється, що тебе уже випередили.
Про тренування орків-спецназівців на полонених ельфах я хотів написати вже давно, але тема була занадто важкою. І раптом знайшов на фікбуці оповідання, присвячене цій темі.
Вважаю, що тема розкрита сильно, а оповідка вийшла страшнуватою.
І автор має рацію - орк з почуттями жалості і співчуття навряд чи дожив би до повноліття і зберіг їх до загибелі. Однак припущення, таке припущення.

Тэльпелассэ Ранандиль

Специализированная школа квалификации.


ficbook.net/readfic/625220

@музыка: нема

@настроение: меланхолічне

@темы: сильмовське, фанфік

Комментарии
24.03.2013 в 18:49

Меня не надо любить - со мной надо соглашаться! / "...человек ... очень резкий, взрывной, с жесткими моральными установками" (с)
Интересно... Хотя в "добрых орков" я не верю :)
24.03.2013 в 18:52

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Ilwen, Я тоже, но могут быть исключения... Эльфы не злые, но и среди них есть не подарки.

Оффтопом - я писал уже в другой тред, что люди на фикбуке хотят прочитать "Игрушку", но не могут зайти в дайри. Не хотите ее выставить?
24.03.2013 в 19:58

Меня не надо любить - со мной надо соглашаться! / "...человек ... очень резкий, взрывной, с жесткими моральными установками" (с)
Выставлю, выставлю.
24.03.2013 в 20:34

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Ilwen, Спасибо)

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии