І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
У готелику поки що я єдиний клієнт - що нагадує мені якийсь постмодерністський роман)
І тут ще лежить сніг... Карпати ви ж мої Карпати)
читать дальше
І тут ще лежить сніг... Карпати ви ж мої Карпати)
читать дальше
До метро страшно заходити - таке враження, наче ескалатори ось-ось обваляться.
Це ти про що ? Я кожного дня в метро їжжу і нічого такого не помічав. Навпаки, їх періодично капіталять.
Може тому, що давно в метро не їздив, але й воно здалося мені якимось занепалим.