І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Тільки такий дурень як я, міг прихопити з собою у дорогу лише томик поезії США, виданий у вісімдесятих. Половину віршів можна викинути, і Америка від того не постраждає

@музыка: нема

@настроение: замотався геть

@темы: білочки, літературне

Комментарии
27.05.2013 в 22:14

В ее маленьком теле гостила душа
nolofinve, Може це поганий переклад? Невже настiльки жахливо?
27.05.2013 в 22:17

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Sitara_white, Ні, там великий відсоток віршів пролетарських поетів))
27.05.2013 в 22:35

В ее маленьком теле гостила душа
nolofinve, Вау! Невже в США було стiльки пролетарських поетів, що вистачило на цiлий сборник? Щось я не те вивчала в Унiверсiтетi :laugh:
27.05.2013 в 22:49

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Sitara_white, Ну так вірші ж відбирали тоді з ідеологічних міркувань)
І в одній книзі опинилися Едгар По і Джон Рід))
За що люблю цю збірку, що тут найкращий переклад "Ворона") Але в ній багацько віршів про страйки, страйкарів, і політику. Якби це все прибрати - зосталося б тільки цікаве)

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии
Получать уведомления о новых комментариях на E-mail