понедельник, 03 июня 2013
про дівчат і детективи
Завтра їхати у відрядження, а я знову страждаю на безсоння. Мотатись доведеться тиждень...
Малого майже не бачу - такий я нині татко-волоцюга. Але я пообіцяв йому виправитись.
У суботу купив чотири томики Агати Крісті - в дорогу. Сценка у книгарні, звісно, була наче у кліпі "Криворукі проти тупорилих"
Я - просуваюсь боком повз величезний вентилятор на стійці до полички з українськими книгами. Вентилятор загороджує прохід, і через щілину може проповзти хіба що гусінь.
За моїми зусиллями спостерігають двоє гарненьких дівчат-продавчинь. На їх личках написано - зараз цей криворукий перекине вентилятор.
Не перекинув. Проліз і почав роздивлятись книжки. Відібрав собі чотири маленьких томики дорожнього формату, серед них "Кишеня повна жита", по якій свого часу було поставлено совіцьку фільму "Тайна черных дроздов", де Андрій Харитонов - заслужений "Овід" СРСР прекрасно зіграв роль убивці. Чесно кажучи, я вже фільму цю геть забув, а набагато краще пам'ятаю "Таємниці святого Юра", де Харітонов грав ОУНівця, ясна річ, поганого і злючого.
Але то все ліричний відступ. Отже - повзу я гусінню з тими книжками назад. Одна з дівчат говорить:
- Мущина, ані на украінском
- Я бачу
- Мущина, ви что не слишіте? Ані на украинском.
- Ну то й гаразд
- Мущина! Патом назад прінєсьотє! Па рускі Крісті на полкє рядом!
Мущина, себто я, задумливо чухає потилицю. Причин для такої заявки я не подавав - зайшов до крамниці, чемно привітався українською, задав кілька питань. Тобто, красуні мали бачити, що я не з Турції приїхав. Ну, і я ж начебто назви на обкладинках читав, котрі написані явно не російською. І відповідаю українською.
- Дівчата, - кажу, - пробийте мені ці чотири детективчики.
- Сматрітє, мущина, ми вазврат нє дєлаєм.
- А я і не збираюсь їх вертати.
Тут в діалог криворукого і м-м.... про дівчат погано говорити не можна, вступає друга красуня.
- А ви па украінски чітать будете?
Та що за чорт... Я що, схожий на іноземця?
- Я неписьменний, - відповідаю, - мені жінка читає на ніч. Англійською, японською і українською на вибір.
Перша красуня подає мені чек, друга ж міряє мене поглядом з голови до стіп і каже:
- А-а... А аудіо нє пробовалі?
Тут уже я не витримав. Вже й з книгарні вийшов, а сміявся так, що потім машину з місця хвилин десять зрушити не міг.
І досі не зрозумів, що воно було. Такі приколи в 90-х роках ще бували, але нині ж на дворі 2013...
Тано, якому я це розповів, каже:
- Ти не криворукий, ти Обраний. Вони з тобою познайомитись хотіли.
Ти ба, а може й справді? 
Ілюстрація до оповідки
@музыка:
нема
@настроение:
безсоння
@темы:
особисте
Ну и выражения лиц у них, наверное, были. Бландинки душою.
А ведь красивые дивчата, пока не заговорили))
А если действительно познакомиться хотели (скромный я) так это ж не лучший способ, однако))
Мені жінка читає на ніч.
[...]
- А-а... А аудіо нє пробовалі?
nolofinve, шикарный у Вас получился диалог. )))))
Не хотите в текст переработать - на тему чтения книг на квэниа и синдарин?
Это если бы я пришел в прикиде, с мечом и ушами, как у Леголаса))