Читальний зал

[nolofinve]

Н. Карамзин

"История государства Российского"

modernlib.ru/books/karamzin_nikolay_mihaylovich...



Хоча моє ставлення до історії та істориків відоме - історію пишуть вірні працівники "міністерства правди", особливо, коли це історія Імперії, однак я читаю Карамзина і тихо умліваю від його безпосередньості.
Те, що імперський історик почав свою працю не з історії власного народу, а з історії сусідів,від яких його предки отримали правлячу династію - смішить не по дитячому. Уявіть собі англійського історика, котрий починає історію рідного острова з історії Франції, бо норманнське завоювання дало Англії династію володарів. Британія теж Імперія, однак, до такого англійці не додумались.
Щоправда, англійці пишаються королем Артуром, котрий, бувши кельтом, давав чосу і англам і саксам. Так що Карамзин не є винятком.

А ось перли, такі перли:

Наместник Ханский требовал, чтобы Новгород также платил дань поголовную: Герой Невский, некогда ревностный поборник Новогородской чести и вольности, должен был с горестию взять на себя дело столь неприятное и склонить к рабству народ гордый, пылкий, который все еще славился своею исключительною независимостию. Вместе с Татарскими чиновниками и с Князьями, Андреем и Борисом, Александр поехал в Новгород, где жители, сведав о его намерении, пришли в ужас. Напрасно говорили некоторые и Посадник Михалко, что воля сильных есть закон для благоразумия слабых и что сопротивление бесполезно: народ ответствовал грозным воплем, умертвил Посадника и выбрал другого. Сам юный Князь Василий, по внушению своих Бояр, уехал из Новагорода в Псков, объявив, что не хочет повиноваться отцу, везущему с собою оковы и стыд для людей вольных. В сем расположении Александр нашел большую часть граждан и не мог ничем переменить его: они решительно отказались от дани, но отпустили Могольских чиновников с дарами, говоря, что желают быть в мире с Ханом, однако ж свободными от ига рабского.
Великий Князь, негодуя на ослушного сына, велел схватить его во Пскове и под стражею отвезти в Суздальскую землю; а Бояр, наставников Василиевых, казнил без милосердия. Некоторые были ослеплены, другим обрезали нос: казнь жестокая; но современники признавали ее справедливою, и самый народ считал их виновными, ибо они возмутили сына против отца: столь власть родительская казалась священною!

Цікаві там, однак були сучасники - князь Невський явний колрабоціоніст, працює на татар, проти нього повстав навіть власний син, а вони говорять,що це було справедливо. І це - вільнолюбні новгородці. Втім - спробуй перевір, як до цього ставилися сучасники: літописи пишуться "під когось" та ще й переписуються опісля залежно від креатури.
Одним словом - щось з цими сучасниками явно не так.)

Хочу прочитати ИГР повністю, бо у мене є лише один томик Карамзіна радянських часів з численими купюрами. А розповідають, що далі є ще кращі перли - про героя Куликовської битви, котрий бігав від Тохтамиша по лісах, про литвина Остея з роду Ольгерда, котрому довелося очолити оборону Москви проти цього самого Тохтамиша і багато чого цікавого, про що шкільний курс російської історії скромно мовчить) Наприклад, як Ольгерд в московську браму списа вгородив і подарував князю Дмитрію червоне яєчко на Великдень. Якщо врахувати, що відважний литвин був язичником, то єхидству його і гумору справді не було меж.
А ось ще перл - його я знайшов, від нетерплячки забравшись вглиб російької історії.

Ливонська війна Івана Грозного. Національний склад ворогуючих сторін

Московські війська - русские (власне - московити), князья Черкесские, Шевкальские, Мордовские, Ногайские, Царевичи и Мурзы древней Золотой Орды Казанский и Астраханский (ясна річ з військами)
Крутий набір - Азія, така вона Азія.

І протилежна сторона: Польща+Велике Князівство Литовське

Ляхи, Славяне Галицкие, Волынские, Днепровские, (фактично вся Україна), Кривицкие( Бєларусь), Немцы, Венгры (Німці і Мадяри - як союзники Стефана Баторія) и коренные Литовцы.

Но комментс Івану Грозному тоді цей інтернаціонал наклав по саме нікуди Кляті галичане з волинцями - ну що тут скажеш Вони вже тоді, виявляється, були не проти побуцатися з північним сусідом. Традиція, така вона традиція

Навіть в брехні є якась частина правди - так і з історією.

@музыка: Оргія праведників "Битва деревьев"

@настроение: нормальне

@темы: літературне

Comments

[Yksi Tahti]

Віросповідання Ольгерада то мутна річ, бо є багато свідчень, що протирічать одне одному. Скоріш за все він був двовірцем.

[nolofinve]

Yksi Tahti, Ольгерд був язичник) Але, щоб від нього відчепилися хрестителі, він міг водити їх за носа, обіцяючи ну обов'язково охреститись. Тим більше - язичиник не християнин, якого тіпає від вигляду Образу, або капища. Ольгерд міг відвідувати й церкву з поваги до гостей, посланників, тощо. Християни тих часів не розуміли, що можна бути язичником і не ненавидіти християн, не палити церкви і не винищувати інаковірців)) Бо судили виключно по собі))

[Yksi Tahti]

Літопис Биховця каже що він ще в 1318 році прийняв хрещення і нове ім'я Олександр щоб одружитися на руській княгині. З іншого боку є твердження, що він прийняв хрещення вже перед смертю під іменем Димитрія.

[nolofinve]

Yksi Tahti, другому варіанту довіряю більше)))
Хоча дивно, що таку відважну людину аж так налякала смерть, що вона кинулась шукати захисту у чужого Бога.
Я б так не зробив, а я ж зовсім не вважаю себе зразком хоробрості.

[Yksi Tahti]

Для деяких литовьких князів кінця 13 середини 14 ст. такі шарахання не були рідкістю. Політичні обставини потребували якби підлаштовуватись під європейський і руський загал, але традиції теж були сильні і так просто відкидати їх не збирались. Тому були випадки, коли князі хрестились немов чисто формально, "на відчипіться" , але продовжували жити за звичаями старої віри, про що теж скаржаться деякі наші літописці.

[nolofinve]

Yksi Tahti, Найчастіше все ж таки хрестилися на смертному ложі. Гарний приклад був - Констянтин Великий)
Хоча, звичайно могло бути й так - Литву тоді за горло брали хрестителі - і вороги, і союзнички. Оце ось не люблю страшно - коли лізуть людям в душу, вказують, яким Богам молитись, та ставлять умови - хрестись, а то...

[Yksi Tahti]

Литву тоді за горло брали хрестителі - і вороги, і союзнички.

Хм... Коли Литва інкорпорувала Русь вона була геть не в тому стані, щоб її хтось брав за горло, скоріше навпаки - це литовці мали достатньо сил, щоб насадити русинам свою віру %). Проте... "новини не вводимо, старини не рушимо", а зрештою самі за одне-два покоління або обрусинились чи ополячились, перейняли руську мову для офіційного вжитку, руські закони... Дивні "завойовники"

[nolofinve]

Yksi Tahti, Там взагалі цікава була історія з тим "завоюванням")
але я мав на увазі не наших, а німців з поляками)

[Yksi Tahti]

У ВКЛ в принципі не було сильних "тьорок" з німцями (якщо не враховувати Жемайтію). Був сплеск війн у кінці 13 ст, які завершились поразкою Ордену, але тоді литовьскі князі були в переважній кількості язичниками. Потім десь століттям пізніше деякі литовські князі самі використовували Орден для своїх політичних цілей. Навіть Грюнвальд не закінчився взяттям Мальборку - Вітовт відверто пожалів колишніх союзників у боротьбі з конкурентами. А з поляками були свої протиріччя, тільки вони виникли вже в той час, коли литовські (точніше вже навіть литово-руські) князі були вже "зразковими християнами"

[nolofinve]

Yksi Tahti, так ось же вся проблема і була саме в Жемайтії)
На той час тільки вони і залишались при своїх Богах. Хоча, якщо почитати імена воєвод Вітовта в історіїї Русів, типу Перунлада, то починаєш думати, що литвини ввели у нас свободу віросповідання))

[Yksi Tahti]

А воно зрештою так і було. Литовські князі першої половини 14 ст. спокійно могли порізати християн, а потім збудувати церкву %)
Доречі, "історія Русів" це та книга, яку можна брати до відома, але серйозно її сприймати не можна. Там ну дуже багато фактологічнгих помилок, "авторського бачення", упередженості і взагалі вигадок, особливо в тій частині де про події 16-17 століть. Ну, що поробиш, історична наука тоді тільки починала розвиватися...

[nolofinve]

Yksi Tahti, Якщо автор церковний діяч (одна з версій), то вигадувати язичників-словян Вітовтових часів йому ні до чого)) Та й звичайній людині тих часів також)

[Yksi Tahti]

Там багато вигадок з приводу козацьких повстань, організації козацького війська і присутні такі гетьмани, яких ніколи не було, або вони не були гетьманами %)...

[nolofinve]

Yksi Tahti, Ну щодо цього може і вигадав - щоб красивіше було)) Росіяни он Куликовську битву так розмалювали, що самі й повірили в її доленосність)