І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Як романтично пахне ковбаса,
І помідори в банці зашарілись,
А в пляшечці так тихо, як роса
Горілочка домашня причаїлась,
І сало ніжно зваблює тільцем,
І хліб наставив загорілу спину...
Як що ти млієш, слухаючи це,
Чому ж ти, блядь, не любиш Україну?

@темы: білочки

Комментарии
09.04.2014 в 19:24

"Добрым словом и мечом можно сделать больше, чем одним добрым словом!" Иванова, Баштовая
nolofinve, прекрасное стихотворение:-D
09.04.2014 в 19:33

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
dragonseul, А то)))
09.04.2014 в 19:49

Да умоются кровью те, кто усомнится в нашем миролюбии
Прелестный стих!

Зачем я его прочитала, теперь сала хочется. С фиолетовым луком и бородинским хлебом.
09.04.2014 в 19:49

Папайя по жизни
Що ще звичайній людині треба? :-D
09.04.2014 в 21:13

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Kaly, Любіть Україну))
09.04.2014 в 21:13

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Teleri_00, Свободи і миру) До сала з хлібом)
09.04.2014 в 21:28

Папайя по жизни
nolofinve, те вірно)

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии
Получать уведомления о новых комментариях на E-mail