І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)

Посмотреть на Яндекс.Фотках

Над замком - Владича Вежа

Від крові й вогню руда

Під замком зайшлась пожежа,

Круг замку зійшлась орда

Дереться на гору знову

чужинська криклива рать

І входять в зорю ранкову

Мечі аж по рукоять.

Щербляться об вічні мури

Впинаються в мову і кров

І сонце, як щит похмурий,

Викочується з дібров

Століттями ця облога

Тривога ця день при дні

І ця кам'яна дорога

Без витязя на коні.

Лиш мури, зоря і пожежа

Лиш пісні сумний акорд

Й душа - як Владича Вежа

Супротив навали орд


Н. Гуменюк

@темы: поезія

Комментарии
11.04.2014 в 03:58

Красиво. Это где?
11.04.2014 в 08:09

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Berthelien, Волынь, Луцк))

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии
Получать уведомления о новых комментариях на E-mail