І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)

Посмотреть на Яндекс.Фотках
Над замком - Владича Вежа
Від крові й вогню руда
Під замком зайшлась пожежа,
Круг замку зійшлась орда
Дереться на гору знову
чужинська криклива рать
І входять в зорю ранкову
Мечі аж по рукоять.
Щербляться об вічні мури
Впинаються в мову і кров
І сонце, як щит похмурий,
Викочується з дібров
Століттями ця облога
Тривога ця день при дні
І ця кам'яна дорога
Без витязя на коні.
Лиш мури, зоря і пожежа
Лиш пісні сумний акорд
Й душа - як Владича Вежа
Супротив навали орд
Н. Гуменюк