І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
В. Пелевін
Empire V
Бэтман Аполло
Кажуть, що є письменники однієї книги, а Віктор наш Олегович є письменником однієї ідеї. От сподобався колись людині буддизм "для чайників", і з того часу всі його книги - одна думка в різних обгортках.
Обгортки гарні, бо письменник з біса талановитий. Зміст... Ну як сказати.
На той час, коли писалася перша книга, гламурні вампіри були в моді. Тому обгортку зроблено у вампірському стилі.
Зміст - все той же. Люди є "дійними коровами" вищих сил, в данному випадку вампірів, котрі самі є "дійними коровами" чогось іще. Вампіри харчуються не "червоною рідиною", а енергією, котру виділяють люди, коли хочуть пробити собі шлях до успіху. Цю енергію збирає верховна вампірша, а тоді по краплині роздає підданцям. Коротше - куди не кинь, скрізь розвод лохів.
Рецепт позбутися цього все той же - проникнутись Великою Порожнечею і зрозуміти, що тебе нема. Є тільки Велике Ніщо.
Другий роман - все те саме, тільки на сцені з являється американський упир-гермафродит. Боротися з системою вампірізму неможливо - вона самодостатня, всі спроби людей не давати вампірам поживи - це хитрий хід того ж самого упиря Аполло. Висновок знов таки неоригінальний - російські вампіри змушують населення страждати, і тим отримують свій баблос-поживу, Аполло за допомогою проекту "Американська мрія" виснажує людей в гонитві за успіхом. Виходу з замкненого кола нема.
От за що я не люблю довколабуддійські спекуляції, так це за оцей висновок - нічого нема, тебе не існує, все суєта суєт, булька на воді, а отже не варто і напружуватись. І поки довірливий інтель жує цю жуйку, на вулицях його міста може з' явитись чужа бронетехніка, або заблуканий десант, якого також начебто не існує.
Ні, бути буддистом на даний момент це розкіш, яку не можна собі дозволити.
Empire V
Бэтман Аполло
Кажуть, що є письменники однієї книги, а Віктор наш Олегович є письменником однієї ідеї. От сподобався колись людині буддизм "для чайників", і з того часу всі його книги - одна думка в різних обгортках.
Обгортки гарні, бо письменник з біса талановитий. Зміст... Ну як сказати.
На той час, коли писалася перша книга, гламурні вампіри були в моді. Тому обгортку зроблено у вампірському стилі.
Зміст - все той же. Люди є "дійними коровами" вищих сил, в данному випадку вампірів, котрі самі є "дійними коровами" чогось іще. Вампіри харчуються не "червоною рідиною", а енергією, котру виділяють люди, коли хочуть пробити собі шлях до успіху. Цю енергію збирає верховна вампірша, а тоді по краплині роздає підданцям. Коротше - куди не кинь, скрізь розвод лохів.
Рецепт позбутися цього все той же - проникнутись Великою Порожнечею і зрозуміти, що тебе нема. Є тільки Велике Ніщо.
Другий роман - все те саме, тільки на сцені з являється американський упир-гермафродит. Боротися з системою вампірізму неможливо - вона самодостатня, всі спроби людей не давати вампірам поживи - це хитрий хід того ж самого упиря Аполло. Висновок знов таки неоригінальний - російські вампіри змушують населення страждати, і тим отримують свій баблос-поживу, Аполло за допомогою проекту "Американська мрія" виснажує людей в гонитві за успіхом. Виходу з замкненого кола нема.
От за що я не люблю довколабуддійські спекуляції, так це за оцей висновок - нічого нема, тебе не існує, все суєта суєт, булька на воді, а отже не варто і напружуватись. І поки довірливий інтель жує цю жуйку, на вулицях його міста може з' явитись чужа бронетехніка, або заблуканий десант, якого також начебто не існує.
Ні, бути буддистом на даний момент це розкіш, яку не можна собі дозволити.