І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Стівен Кінг

Містер Мерседес


Власне кажучи, я його прочитав не вчора, але враженнями ще не ділився.
Отже, Стіві забив на містику і повернувся до своїх улюблених маньяків. Книга цікава, але доволі посереднього рівня. Містер Кінг може краще - чи вже не може, бо зав язав з бухлом і наркотою. )
Якщо чесно - книга суцільний штамп і самоповтор. Все це уже було - маньяк, котрий виходить на певного полісмена і пропонує йому погратися в гру "угадай, кого я уб ю завтра", коп на пенсії, котрий розплутує справу самостійно, родина психопатів, нормальна ззовні, прогнила всередині, трохи схиблена леді, котра стає помічницею копа, інша леді, що гине під час розслідування з вини копа, загроза від маньяка тисячам людей... Будь яке голівудське кіно про злісних психів знімається за подібним сценарієм.
Ну є тут і власні штампи сея Кінга: божевільна мати і псих-синок, стосунки між матір ю та сином приперчені інцестом, самотня літня людина, що знаходить своє пізнє кохання на тлі загадкових убивств, обов язковий герой-підліток.
Читається воно легко і з зацікавленням, так що книга взагалі-то варта того, щоб на неї витратити гроші. Однак сей Кінг явно втрачає колишню вправність у відкриванні перед читачем безодні жахів. Вправно склепаний трилер і не більше.
Все минає, час тече... Одним словом "король жаху" дуже постарів.
Хоча він не здається - і вже написав ще один роман)




@темы: літературне