Ні, я просто не зміг... Не зміг промовчати про явлення чергової фіялочки.
читать дальше
От скажіть мені, як таке може бути. Їхня країна заявляє, що зітре усіх у ядерний пил. Їхній Верховний Гоблін відправляється на мирний самміт на чотирьох військових крейсерах. Їхні зольдатики без оголошення війни вторглися у сусідню державу, а Верховний Гоблін спершу заперечував наявність у Криму "зелених чоловічків", потім визнав їхню наявність у три етапи. Їхні паскуди вбивають наших людей. Їхні журналісти брешуть так, що від їхньої брехні Геббельс почувається на тому світі невинним немовлятком. Їхні політики на повному серйозі хочуть приєднати Прибалтику, Польшу, Аляску і Каліфорнію і заявляють про це вголос.
І при тому ніжні російські фіялочки іронічно перепощують про те, як який-то наляканий цим дурдомом німець зробив собі бомбосховище і запасся зброєю.
Німець - молодець, угу... Передбачливий.
А фіялочки як завжди квітнуть білим квітом.
До речі... Тим, хто вважає, що російськомовного українця неможливо відріжнити від росіянина - ще один пучок фіялочок у петельку. Люди, ви шо, серйозно не в курсі, що "горді жителі Донбасу" настільки ледачі в мовному плані, як власне кажучи і всі російськомовні українці, що не напружують себе вивченням "справжньої російської". Вони говорять з м яким "г", вживають "шо" замість "што", або говорять "чьто", якщо хочуть пописатися російською мовою. Є, звісно, там люди, котрі говорять російською чисто, але їх дуже мало.
І коли на блокпост вночі виїжджають блукачі, котрі говорять "што", або "штолє", вживають тверде "г", говорять "акаючи", або надто напираючи на "о", кажуть не "його", або "єго", а "єво" чи "яго", я вже не говорю за специфічні словеса на зразок знаменитого "поребрика", то не треба бути суперменом, щоб зрозуміти, звідки воно взялося.
@темы:
українське,
білочки
Взагалі-то у нас з вивченням української так і залишилася проблема, не зважаючи на хвилю патріотизму - але то зовсім інша розмова...
А дружок мій навчиться, бо дуже хоче.)
Насправді, позбавитися кальок досить важко, навіть якщо того прагнешь - їх можна просто не бачити.
nolofinve, Ваш дружок викликає повагу)
Втім, сподіваюся, що ситуація покращиться. Якщо є такі люди, як Ваш друг, то є й підстави для сподівань
Ulric, а Ви маєте якісь ідеї, як можна поліпшити ситуацію з вивченням української? В першу чергу - шкільна програма. Бо вона будується на впевненості, що дитина з народження чує і розмовляє саме українською - а наспрвді це не так, зовсім не так, навіть в родинах, в яких більше розмовляють українською. Я зараз дивлюся, як це відбувається у нашій школі з моєю дитинкою (2 клас) - там сама вчителька не володіє українською достатньою мірою, щоб їм викладати (і це Київ, а не якийсь Донецьк). По-друге треба розвивати курси української і всіляко заохочувати дорослих на відвідування таких курсів - не тільки для тих, хто не знає української, а ще й для тих, хто вважає, що знає. Курси і мовні клуби зараз потрохи з'являються, проте без підтримки - воно недовго триває, нажаль. Зараз Україна - це модно, то ж треба скористатись цим у справі українізації, взявши за зразок українізацію 20-х років минулого сторіччя (зрозуміло, що з урахуванням нових умов).
Втім, можна казати, що ситуація покращується, хоч і не так швидко, як би хотілось. Чи можна провести повну українізацію в одне-два покоління? Проте, ми вже розмовляємо українською краще і більше за наших батьків, а наші діти - краще за нас. Незважаючи на "проблеми з україномовним середовищем")
Це не означає, що можна нічого не робити. Просто серйозні результати іноді потребують часу.