Лорд Темнолісся

[nolofinve]

Давненько я не брав до рук шашок, тобто не аналізував ельфійські душі та характери. Отже - на черзі найпопулярніший на даний момент ельф, Трандуїл.


У Трандуїла цікавий родовід, котрий цілком пояснює його нелюбов до гномів і любов до понтів, печер та розкошів. Походить цей ельф з доріатських синдар, але швидше за все про Менегрот він міг дізнатись тільки з оповідей свого батька Орофера. Цей Орофер, власне кажучи, єдиний з колишніх доріатців спромігся заснувати власне королівство і оголосити себе королем лісових ельфів (тобто лаїквенді). Бідолахи лаїквенді напевне не знали, що накликати собі короля означає розпрощатись з безтурботним життям. Тим більше - синдарська верхівка явно вважала себе кращою від своїх менш витончених родичів. Є версія, що синдар серед ельфів тоді ще Зеленолісся, було багато, але я волію дотримуватися цієї.
Орофер взагалі-то був відважним ельфом, але відважним по дурному. Він приймав участь у Битві Останнього Союзу, під час якої відмовився підкорятись Гіл-галаду і кинувся в атаку на чолі своїх легкоозброєних лучників разом з таким же психом, правителем Лоріену Амдіром Мал-Галадом. Не дочекавшись команди.
Ну, що на війні буває з такими понтовими хлопцями - відомо всім. Пам ятаєте, Горлум показує Фродо Мертвецькі Болота? Отожбо.
Трандуїл, котрий був тоді поруч з батьком, вижив в цій бійні і відвоював ще сім років до поразки Саурона. Від війська Орофера зосталася хіба що третина, але то була третина розумних ельфів, а Трандуїл, отже - добрим командиром. Щось про це прочув Пітер наш Джексон - у другій частині фільму Трандуїл говорить, що він бився зі "зміями півночі". Драконів у Саурона не було, але чому б старому солдату і не прибрехати, як заробив опік на обличчі))
Опісля цієї війни Трандуїл вирішив збудувати власний укріпрайон. В остаточну перемогу над Сауроном він певне не вірив, а тому вирішив за прикладом Тінгола, про якого напевне чув від батька, укритися в печерах. Час показав, що він все зробив вірно - поява Дол Гулдура біля його лісів є тому найкращим доказом.
У Трандуїла мало бути "все як у Тінгола", в тому числі і тюрма для заблуканих гномів. Адже, окрім Доріату, тюрми в ельфійській судовій системі ніде не згадуються. Згідно Профа - у лісового короля була з гномами війна, бо ті гноми вкрали ельфійський скарб. Гноми, щоправда, стверджували, що їм не заплатили за роботу - обробку коштовностей. Оскільки гноми в тому, що стосується скарбів, можуть і прибрехати - згадайте історію з Наугламіром - то хто його знає, хто там правий, а хто винний. Я думаю, що істина десь посередині - Трандуїл таки заплатив, але заплатив мало))
Пристрасть до скарбів у Трандуїла потроху переростала в манію - "король ельфів мав одну-єдину пристрасть - свою скарбницю. Особливо любив він срібло та перлини, хоч його зібрання коштовностей і було велике, володар жадав все більше і більше, але все ще не мав такого багатства, як давні ельфійські володарі". Багатства дуже кортіло - але "його ельфи ні руд не копали, ні металів та самоцвітів не обробляли, ні вдарялися дуже в торгівлю та обробіток землі" Одним словом - піддані Тінгола були типові ледачкуваті лаїквенді, котрим було абсолютно байдуже до амбіцій володаря. Хоча з Есгаротом вони таки торгували і доволі активно.
Звісно, прочувши про скарби Самотньої Гори, Трандуїл виступив у похід, він просто не міг інакше.
Але все ж таки король ельфів, на відміну від пихатого Трандуїла з фільму, особа доброзичлива і лагідна. Принаймні - Більбо його полюбив так (це за умови, що спілкувалися вони дуже мало), що в битві "туківською половиною серця волів захищати лісового короля, коли дійде до останньої відайдушної сутички". А опісля битви дарує - це гобіт, котрий любить блискітки не менше гномів, - намисто зі срібла та перлин.
Тобто наш Більбо ще й встиг винюшити Трандуїлові смаки - оце справді приязнь.
Під час Війни Персня Трандуїлу довелося ще раз брати зброю до рук і відбиватися від Дол-Гулдурівців. Оскільки Трандуїл був вояком розумним і обережним, то у спілці з Келеборном він переміг і для його підданих настав довгий мир у королівстві Ерін Ласгален.
Про дружину Трандуїла відомостей нема - а шкода. Є фанон, що леді була з нолдор і свого часу відбула на Захід, зоставивши Трандуїлу сина. Про її загибель відомостей немає теж.
Син Трандуїла Леголас - загальновідомий герой Війни Персня.




Прослушать или скачать Айрэ и Саруман Король Трандуил бесплатно на Простоплеер

@темы: сильмовське, лорди

Comments

[nolofinve]

Зелёный бамбуковый лес, Не, косяка не получается) потому как процесс обоюдоостр, и все без исключения персонажи уже облаяны с разных сторон.) То есть споры вокруг них самоподдерживающиеся, как студенческий сабантуй)

[nolofinve]

IQ-sublimation, Якому ж толкінутому може набриднути в тисячушістсотякийтотам раз спробувати довести, що Феанор по ділу тикав в брата мечем, або що Берен був агентом Саурона в Нарготронді)))

[Зелёный бамбуковый лес]

nolofinve, ну, значит, это лично мой печальный недостаток. Потому что я не умею безаппеляционно лаять «в другую сторону» и, следовательно, держать удар, так сказать, — отбить обратно прилетающий в моих любимых персонажей негатив я не могу. Не получается. И именно поэтому меня такие выпады очень задевают. Я не в силах понять, почему нельзя, даже не любя, хотя бы пытаться, эээ, понять? Уважать, например, положительные черты?

Кхм, ладно... Я просто уже давненько над этим думаю и вопрошаю «пошто?»

[nolofinve]

Зелёный бамбуковый лес, Ну, я к примеру, понять пытаюсь всех персонажей. Но уважать всех не могу - по разным причинам. То есть - я понимаю причины, по которым персонаж поступил так-то и так-то. Но я считаю, что он поступил неправильно, или бесчестно - и с этим уже ничего не поделать. Я думаю, что так происходит с каждым)

[IQ-sublimation]

nolofinve
Дійсно.

[Зелёный бамбуковый лес]

nolofinve,

Ну, я к примеру, понять пытаюсь всех персонажей. Но уважать всех не могу - по разным причинам. То есть - я понимаю причины, по которым персонаж поступил так-то и так-то. Но я считаю, что он поступил неправильно, или бесчестно - и с этим уже ничего не поделать.

Взаимоисключающие параграфы же. Понимание невозможно, если человек пытается «понимать» сквозь призму своей априори негативной имхи. Негативная оценка изначально заставляет толковать любой чих так, как это удобно толкующему. Это работает как наше ТВ

Я вот тоже в применении к ПД

считаю, что они поступили неправильно, или и бесчестно

, но я не побегу в категорическом тоне отрицать саму возможность наличия у них каких-то положительных черт. И я в упор не могу понять, почему другие делают в отношении моих любимых персонажей именно это. Хоть убейте.

[nolofinve]

Зелёный бамбуковый лес, кстати, я ПД и не оправдываю, в тех местах, где нельзя оправдать. В тех же местах, где в дело вмешивается Клятва, мне просто жаль ребят, которых папа присадил на Сильмариллы.
Но если персонаж дуркует без всякой Клятвы, то я его не оправдываю, ибо нефиг))

[Зелёный бамбуковый лес]

nolofinve, так про то речи не идёт. Речь не про «не оправдываю косяки тех, за кого душой болею», а о «те, за кого не болею — априори дурные, безнадёжные и самивиноваты»

[nolofinve]

Зелёный бамбуковый лес, Не буду приводить примеры, дабы не разводить холивар)) Но если вкратце и в общем - есть персонажи канонично априори виновные и априори невиновные канонично же. С виновными все понятно, их можно оправдывать, можно не оправдывать, это уж как душеньке фанато угодно.
а вот персонажи канонично невиновные иногда косячат с точки зрения здравого смысла, элементарной логики и даже эпоса, пафоса и кактуса. Возникли эти косяки по причине того, что Сильм сшит из клаптиков, сто раз менялся, к тому же у Профа куча черновиков, и некоторые из них противоречат друг другу. И вот получается так, что персонаж нужно считать позитивчиком, ибо это канон, а он творит такое, что диву даешься)

[Ghoulein]

Випадково (майже) натрапила на цей запис, тепер дуже вам вдячна за інформацію та аналітику.

[nolofinve]

Ghoulein, Радий, що сподобалось)