І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Написати про Фінгона у полоні (хоча я таких АУ-шок не люблю) мене спонукала перша оповідка на цю тему. Вона була гарна, про те, як Маедрос віддає свої борги, намагаючись врятувати друга. Дуже мені, і не тільки мені, сподобалися орки першого автора - викапані сепари, змальовані наче з натури.
Але, коли я те читав, мені прийшла до голови думка - чому всі забули про Хуріна, який був у полоні в той самий час. Не міг Моргот в разі, аби йому до рук трапив Астальдо, не використати якось його вірного васала. Ну і "Баладу про вересковий мед" теж згадав, атож.


К 15.31 АУ. Фингон не погибает в битве, а попадает в плен.

читать дальше



@темы: моя творчість

Комментарии
08.01.2015 в 22:40

... Но главная из тайн - секрет людского сердца... (с) Финрод-Зонг
nolofinve, а я всегда, коли надо крепко ругнуться, обращаюсь к ближайшему беорингу за помощью. )))
09.01.2015 в 00:34

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Артафиндэ Инголдо, Жаль, что этих ребят загнали куда-то аж на Пути Эру)
09.01.2015 в 15:59

... Но главная из тайн - секрет людского сердца... (с) Финрод-Зонг
nolofinve, да уж... Это точно...

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии
Получать уведомления о новых комментариях на E-mail