І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
17.09.2015 в 23:20
Пишет  Klod:

ku-bo.livejournal.com/556276.html

Під мостом човен
на мості тролейбус
до мосту вздовж дороги йдуть тополі
і час уже нас ловить поодинці
і ловить дуже швидко хоч поволі
по краплі по секунді по хвилинці

мураха в світлім бурштиновім клеї
кудись спішить через сто тисяч років
ліхтарний німб бурштинова колиска
годинник перетравлює майбутнє
і ластівки понад водою низько
віщують дощ присутнім
й неприсутнім

URL записи

Осінь цього року заблукала. Руна Іса тане від південної спеки, але тримає скутим хід подій. Під попелом Браголлах тліють жарини. Де кінь, де меч, де степ... Як ми до цього дожили?

@темы: поезія