І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Опісля масового звалтування в жіночій колонії так приємно насолоджуватись вишуканою поезією.
Млін, за ці кляті роки я втомився реготати з рашаЗМІ та рідкісних довбоклюїв з-за поребрика, у яких сексуальні фантазії реалізуються в "новинах".
А ви тут все фанфіки, фанфіки. Читайте російські новини.
А я пішов читати Цурена. Арканар, такий Арканар.


08.09.2016 в 19:04
Пишет  silent-gluk:

И еще сонет Цурэна
Утащен отсюда: zhurnal.lib.ru/k/kiselew_a_e/12wehty.shtml

Автор - Улисс

Прощальный сонет Цурэна № 12

Томасу Биннори,
барду-изгнаннику...


Как лист увядший падает на душу
Усталость - одиночества сестра...
Но искрами бессонного костра
Слова, как прежде, просятся наружу.

Я не пророк, особенно с утра,
А слушают охотнее кликушу...
Из всех немногочисленных отдушин
Последняя - на кончике пера.

Пишу, надеясь, что кому-то нужен
Мой стих. Как ситуация стара...
Привычных слов волшебная игра
Сплетается в узор изящных кружев.

...и душу мне врачует красота
Опавшего осеннего листа...


URL записи

@темы: особисте, білочки