Нетолерантне від Р. Кіплінга.

Доволі актуально в наші часи, особливо на батьківщині поета. Якщо там чужинці вже почали вбивати британських вояків на території Британії, то з Британією явно щось негаразд.

Чужинець

Чужинець біля воріт
Впустити його, чи ні?
Говорить до мене чужими словами -
Ніяк не збагнуть мені
Те, що за обличчям, очима, губами,
Що там у душі на дні?

А це ось вам - мій народ...
А хто його зна який.
Та ці люди брешуть, як сам я брехав би,
Тому то він зветься мій.
Тому то гуртом і неправду, і правду
З'ясуємо ми самі

Чужинець біля воріт
Порядний або лихий,
Та тільки не відаю, що ним керує,
Чому надає ваги.
Не відаю, як і про що він міркує
і хто є його Боги.

А це ось вам - мій народ...
Який там не є. зате -
Так само, як я, вони світ відчувають
І лають так само теж...
Що знають про мне - і я про них знаю,
Тож я їх люблю за те.

Те знали мої діди,
Я мислю на схожий штиб
Нехай би колосся росло при колоссі,
А лози між лоз росли б.
Тоді б нашим дітям не довелося
Просити вино і хліб.

(переклав В. Чернишенко)

@музыка: нема

@настроение: безсоння

@темы: поезія

---

"Смерть и любовь - наш Путь..."

білочки головного мозку

"Що є проявом меча? Любов до того, що ти захищаєш цим мечем"
Міямото Мусасі

"Власне кажучи, у записках цього видатного самурая ця нитка є одною з найважливіших. Щоправда Міямото практик, і, говорячи про відсутність зненависті до ворога, він дивиться на це чисто з практичного боку - людина, котра не ненавидить супротивника, спокійніша і холоднокровніша.
Про витіснення ненависті любов'ю до чогось більш важливого, аніж ворог, в Японії заговорили з приходом буддизму. Там, де європеєць проповідує любов до Бога, мусульманин до Аллаха, у японця опинилось Велике Ніщо, яке любити доволі проблематично. Однак, японці з честю вийшли з цієї ситуації, замінивши образ Господа образом Імператора, котрий згодом перейшов в образ вітчизни-Ямато.
Цим, напевне, пояснюється одностайність японців і їхній своєрідний менталітет. Для нас все трансцедентне втілене у своєму вулику, де всі бджоли знають своє місце, а трансцедентна матка-Божество не винесена за межі вулика, вона ось тут, поміж бджолами.
Любов, сильніша за смерть, для японця була любов'ю до вітчизни."

Дзюн'ітіро Танідзакі


"Я людина побожна, однак не можу сприйняти відомих слів зі Святого Письма "люби ворогів своїх" На се здатні лише виняткові особи, а ми, звичайні люде, далеко не святі. Однак, є можливість ні, не полюбити ворога, а перестати його ненавидіти. Таку можливість дає любов до своєї землі. Лише вона здатна очистити дух, і дати можливість нищити ворога зі спокоєм і твердістю. Така любов сильна як смерть, ба ні - вона сильніша за смерть."

(З записок українського повстанця з Волині на псевдо "Рарог", котрий загинув, підірвавши гранатою себе і ворогів)

Певна річ, що "Рарог" не читав ні Мусасі, ні Танідзакі... Однак...

"Захід є Захід, а Схід є Схід, і їм не зійтися вдвох,
Допоки Землю і Небеса на Суд не покличе Бог,
та Сходу і Заходу вже нема, границь нема поготів
Як сильні стають лице у лице, хоч вони з різних світів"


Прослушать или скачать Вперед и вверх! бесплатно на Простоплеер

текст

Становясь океаном,
Сожалеют ли воды реки
О своих берегах?
Хризантемы в снегу,
Как светла эта ночь перед боем.

Вперёд и вверх!
В божественных ветрах!
Семь радуг рвутся из груди,
Врата Начал в снегах
Уходят вниз...
Летим!
Во мне полтонны
Пробуждающей весны
Для тех, кто спит во мгле,
Для тех, кто спит и видит сны...

Слепящий свет весны!
Для тех, кто видит сны.

Из века в век,
Как камни в жернова
Летят живые судьбы тех,
В ком радость, в ком любовь Его жива -
Но круг бежит,
И лишь песок струится между жерновов,
И мир лежит во мгле,
И не кончается любовь -

Твоя великая Любовь!
Невероятная любовь…

Вот суть. Простая суть -
Пролей за небо кровь.
Смерть и любовь наш путь!
Сильна, как смерть, любовь!

Сильна, как смерть, любовь -
Его великая Любовь…

Пробит "фонарь",
Прямой наводкой бьёт линкор
Мне хлещет кровь в глаза,
Я здесь! Линкор -
прими мою любовь!

Мою великую любовь,
Невероятную любовь…

@музыка: Оргия праведников Вперед и вверх

@настроение: медитативне

@темы: Японія, білочки

---

Відгомін форумки

Як я колись у телері кораблі видурив

Чому промова Феанаро перед телері не мала успіху?
Та тому, що не торкалася їхнії життєвих цінностей.
А я якось виманив кораблі у телері мирним шляхом)
Це була не гра, а так, розминка. Були ми на вилазці - хлопці з КІФ і кілька дівчат. Взяли з собою озброєння, щоб пофехтувати на волі.
Але просто так фехтувати було нудно. Вирішили пограти в ельфів та орків, але орками бути ніхто не хотів, це якраз було опісля першої серії ВК. Хлопці, котрі у нас завжди були "темними" забажали побути ельфами.
Ельфи проти ельфів - ну гаразд. Нас було небагато, тому план розробили такий. Феанаро приходить до телері, говорить промову, ті йому відмовляють, починається поєдинок з Ольве, а його сини (я був Маедросом) починають махатися з іншими телері. Аж поки не займуть кораблі. Оце і все, бо на більше у нас не було ні людей, ні натхнення.
Спека... Всі трохи розлінилися. Батько Феанаро говорить мені:
- Синку, я піду на оті кляті перемовини, а промову вже виголосиш ти.
Оскільки гра була несерйозною, то батько кросоверив під запорожця.
- Добре, батьку, - відповідаю в тому ж стилі і йду до телерів. Брати за мною.
І починаю я говорити промову - а точніше кросоверити вже "Тараса Бульбу".
- Чи ж ви, кляті риболови і рибоїди не знаєте, що на тому березі робиться? Чи вам Моргот заткрув клейтухом вуха, а совість ваша у запічку заснула? Гидкі орки кривдять синдарських дівчат, крадуть їх і тягнуть до свого Ангбанду, а ви сидите на цьому березі у безпеці і мух ловите...
Наші дівчата, котрі купалися неподалік, вилізли з води і наставили вуха. Телері кліпають очима, не знаючи, як реагувати. Тоді дівчата кажуть:
- І правда, а чого сидіти? Там татарва українських дівчат зобиджає...
- Синдарських, - поправляю я
- Все одно, - відповідає обвішана водоростями прекрасна пані, - а ну підвелися - і на війну.
Одним словом, не було різанини в Альквалонде. Кинули ми жеребок, кому бути орками, і стали рятувати синдарських дівчат, ролі яких охоче взялися виконувати наші подружки.
Ех, Професоре, треба було вкласти у вуста Феанаро пасаж про рятунок дівчат, і нолдор відпливли б тихо-мирно, а телері були б у складі їхнього війська.

перевод

Почему речь Феанаро перед тэлери не имела успеха?
Да потому, что не касалась их жизненных ценностей.
А я как-то выманил корабли у тэлери мирным путем)
Это была не игра, а так, разминка. Были мы на вылазке - ребята из КИФ и несколько девушек. Взяли с собой вооружение, чтобы пофехтовать на воле.
Но просто так фехтовать было скучно. Решили поиграть в эльфов и орков, но орками быть никто не хотел, это как раз было после первой серии ВК. Ребята, которые у нас всегда были "темными" возжелали воевать эльфами.
Эльфы против эльфов - ну ладно. Нас было немного, поэтому план разработали такой. Феанаро приходит к тэлери, говорит речь, те ему отказывают, он вступает в поединок с Ольвэ, а его сыновья (я был Маэдросом) начинают махаться с другими тэлери. Пока не займут корабли. Вот и все, потому что на большее у нас не было ни людей эльфов, ни вдохновения.
Жара ... Все немного обленились. Папа Феанаро говорит мне:
- Сынку, я пойду на эти клятые переговоры с Ольвэ, а речь уже скажешь ты.
Поскольку игра была несерьезной, папа кроссоверил под запорожца.
- Добрэ, батьку, - ответил в том же стиле и иду к телери. Братья за мной.
И начинаю я говорить речь - а точнее кроссоверить уже "Тараса Бульбу".
- Разве вы, клятые рыболовы и рыбоеды не знаете, что на том берегу делается? Или вам Моргот заткнул клейтухом уши, а совесть ваша за печкой уснула? Гнусные орки обижают синдарских девушек, похищают их и волокут в Ангбанд, а вы сидите на этом берегу в безопасности и мух ловите ...
Наши девушки, купавшиеся неподалеку, вылезли из воды и с интересом слушают. Телери моргают глазами, не зная, как реагировать. Тогда девушки говорят:
- И правда, а чего сидеть? Там татарва украинских девушек обижает ...
- Синдарских, - поправляю я
- Все равно, - отвечает увешанная водорослями прекрасная дама в купальнике, - а ну встали - и на войну.
Одним словом, не было резни в Альквалондэ. Бросили мы жребий, кому быть орками, и стали спасать синдарских девушек, роли которых охотно взялись исполнять наши подружки.
Эх, Профессор, надо было вложить в уста Феанаро речь не о мести и Сильмариллах, а о спасении девушек, и нолдор отплыли бы мирно, а тэлери были бы в составе их войска.

@музыка: нема

@настроение: побіг у справах

@темы: сильмовське, рольове минуле

---

Книжкове

Тільки такий дурень як я, міг прихопити з собою у дорогу лише томик поезії США, виданий у вісімдесятих. Половину віршів можна викинути, і Америка від того не постраждає

@музыка: нема

@настроение: замотався геть

@темы: білочки, літературне

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Улюблене

Незрівняний Моцарт...




Окремо - Лакрімоза. Навіяно розмовою з рольовиком про Безодню, вона ж Порожні Землі.

Ну і звісно ж Верді

@музыка: Моцарт "Лакрімоза"

@настроение: метафізичне

@темы: класика

---

За тих, кого ми любимо...

Дякую милій  Берти за наводку на японську тему. Захотівши почути ще японських маршів, я знайшов японський фільм про камікадзе, про який чув, але не дивився - остерігався розчаруватись. Однак таки наважився, і добре, що у мене нема кімоно, а то б його рукави були б мокрі від сліз.
Хороший фільм. Дякую Богам і Камі, що вони надихнули японців на його створення.

Кліпи за мотивами






І трохи музики




Прослушать или скачать Doki-no-sakura бесплатно на Простоплеер


Прослушать или скачать Гимн ВМС Японии времен ВМВ бесплатно на Простоплеер

@музыка: Оргия праведников Вперед и вверх

@настроение: розчулене

@темы: Японія

---

Форумне

Колючий кактус з гри

В моєму особистому фаноні Вихід Нолдор менш кривавий, ніж у форумці, Ольве залишається в живих, а Феанаро не такий пафосний. Однак, з'явилась тут у мене одна думка - під впливом недавньої дискусії про нолдор і зброю.
Як відомо, Мелькор за допомогою пліток прихитрився настрахати і пересварити ельдар, при чому Феанаро був упевнений, що Нолофінве інтригує проти нього, а Нолофинве вважав, що це Феанаро інтриган, і хоче вигнати з Тіріону нащадків Індіс.
Далі почалася "гонка озброєнь". "Всі нолдор" робили щити, мечі, шоломи, при чому демонстрували на публіці тільки щити, а мечі, напевне, лежали напоготові у зброярнях. При чому нолдор звикали до думки про те, що їм доведеться захищатись не проти ворогів, а проти таких же ельдар.
Апофеозом цієї напруги стала знаменита сцена між Феанаро та Нолофінве, де на сцену вперше винесено меча.
Характерно, що Феанаро першим спізнав смак того, що можна погрожувати беззбройному смертю. Нолофінве врятувала його розважлива поведінка (в моєму особистому фаноні ельф не може вбити беззбройного, але я вибудовую логічний ланцюжок згідно розвитку подій у грі)
Отже - Феанаро переступив через якусь риску, вороття назад з-за якої не було. Ця подія стала й основним чинником того, що Валар нарешті вирішили прибрати бунтівника з Тіріону. Поки він тільки мітингував, Стихії помовчували, але загроза мечем однокровнику пришвидшила вирок.
До подій у Альквалонде в принципі уже всі нолдор були готові морально до того, що зброю доведеться витягти з піхов. Готові, ясна річ, підсвідомо.
Але припечатав цю готовність Феанаро - Клятвою, котра фактично узаконювала цю готовність до вбивства будь-якої розумної істоти, котра посягнула на Сильмарили. Тепер, принаймні, він сам і Семеро були зобов'язані убивати - і не тільки злих істот.
Звичайно, цікаво - звідки у телері взялася оця рішучість убивати задля майна. У них не було політичного протистояння та загального озброєння. Може це означає, що ельдар трохи не такі пухнасті, якими ми їх собі уявляємо...
Отже, до Альквалонде Феанаро двічі переступив моральні перепони, і тепер, коли "якісь там телері" йому відмовили у допомозі, виникла необхідність довести, що він не тварь тремтяча, а таки має право...
Угу, така собі кривава достоєвщинка з убивством заручника. Це вже людське, дуже людське.
Але, хто переступив один раз, для того не залишається перепон... Тим більше - у світі Арди сходження у безодню було дуже крутим, від ельфа до орка, котрих, можливо, виробляли з ельфів саме зносячи моральні заборони.
Якщо довго дивитись у безодню, то вона подивиться на тебе... І, якщо далі розмотувати цей клубок, то логіка пояснить і втечу в Арамані (адже уже не ельф, але й ще не...), і оцю дивну атаку на барлогів з невеличким загоном (поки ще ельф, поки ще не...), і передсмертна вимога до синів, коли "темна половина" наказує тягти і їх з собою у безодню, а "світла половина", гаснучи, прохає помститись.
Оскільки Проф втаїв від нас подробиці подій в Альквалонде - в сенсі, де був кожний ельф і що робив - то в принципі можливі різні повороти подій, до найнеймовірніших.
Одним словом, як казав Федір Михайлович - полюбіть нас чорненькими, а біленькими нас всяк полюбить.

Перевод

В моем личном фаноне Исход Нолдор менее кровавый, чем в форумке, Ольвэ остается в живых, а Феанаро не такой пафосный. Однако, появилась тут у меня одна мысль - под влиянием недавней дискуссии о нолдор и оружии.
Как известно, Мелькор с помощью сплетен ухитрился запугать и рассорить Эльдар, причем Феанаро был уверен, что Нолофинвэ интригует против него, а Нолофинвэ считал, что это Феанаро интриган, и хочет изгнать из Тириона потомков Индис.
Дальше началась «гонка вооружений». "Все нолдор" делали щиты, мечи, шлемы, причем демонстрировали на публике только щиты, а мечи, наверное, лежали наготове в домашних арсеналах. Все это время нолдор привыкали к мысли о том, что им придется защищаться не против злобных орков, а против таких же Эльдар.
Апофеозом этого напряжения стала знаменитая сцена между Феанаро и Нолофинвэ, где на сцену впервые был вынесен меч.
Характерно, что Феанаро первым познал возможность угрожать безоружному смертью. Нолофинвэ спасли его хладнокровие и выдержка (в моем личном фаноне эльф не может убить безоружного, но я выстраиваю логическую цепочку согласно развития событий на игре)
Итак - Феанаро переступил какую-то черту, возврата назад из-за которой не было. Это событие стало основным фактором того, что Валар наконец решили убрать мятежника из Тириона. Пока он только митинговал, Стихии помалкивали, но вынутое из ножен оружие ускорило приговор.
Ко времени событий в Альквалондэ в принципе уже все нолдор были готовы морально к тому, что оружие придется извлечь из ножен. Готовы, конечно, подсознательно.
Но припечатал это Феанаро - Клятвой, которая фактически узаконивала готовность к убийству любого разумного существа, посягнувшего на Сильмариллы. Теперь, по крайней мере, он сам и Семеро были обязаны убивать - и не только злых существ.
Конечно, интересно - откуда и у тэлери взялась эта решимость убивать ради сохранности имущества. У них не было политического противостояния и всеобщего вооружения. Может это означает, что Эльдар немного не такие пушистые, какими мы их себе представляем ...
Итак, до Альквалондэ Феанаро дважды переступил через моральные преграды, и теперь, когда "какие-то тэлери" ему отказали в помощи, возникла необходимость доказать, что он не тварь дрожащая, а все-таки имеет право ...
Угу, такая кровавая достоевщинка с убийством заложника. Это уже человеческое, слишком человеческое.
Но, кто переступил один раз, для того не остается преград ... Тем более - в мире Арды нисхождение в бездну было очень крутым, от эльфа до орка, которых, возможно, производили из эльфов именно снося моральные запреты.
Если долго смотреть в бездну, то она посмотрит на тебя ... И если дальше разматывать этот клубок, то логика объяснит и побег из Арамана (ведь уже не эльф, но и еще не ...), и эту странную атаку на барлогов с небольшим отрядом (пока еще эльф, пока еще не ... ), и предсмертное требование к детям когда "темная половина" приказывает утащить и их с собой в бездну, а "светлая половина",угасая, просит отомстить.
Поскольку Проф утаил от нас подробности событий в Альквалондэ - в смысле, где был каждый эльф и что делал - то в принципе возможны различные повороты событий, до самых трешевых.
Одним словом, как говорил Федор Михайлович - полюбите нас черненькими, а беленькими нас всякий полюбит.

@музыка: нема

@настроение: втомився...

@темы: сильмовське, білочки

---

Країно див загублена моя...

23.05.2013 в 11:28

Пишет  Klod:

Микола Зеров (26.04.1890 - 03.11.1937)

Двері у стіні

Цей сон на яві ніби бачив я:
Нараз потухли шуми пароплавні,
Лиш очерет, та ясновербні плавні,
Та многовода дужа течія.

Країно див загублена моя,
Я знав тебе у дні щасливі, давні,—
Та напосіли злидні непоправні,
І я забув святе твоє ім’я.

І ось тепер вечірньої години
Не стало їх, тривог і мотанини,
Відкрились знову "двері у стіні":

Стих очерет, замшілі сплять колеса,
І чаплі, знявшися на мілині,
Перелітають золотисті плеса.

@музыка: Тінь Сонця Кривий танець

@настроение: Нормальне

@темы: Поезія

---

Епічне й пафосне

jeremywiebe.bandcamp.com/album/songs-from-the-p...

@музыка: Jeremy Wiebe The Fall of Fingolfin

@настроение: йду спати

@темы: сильмовське

---

Пригоди і неприємності

Колись читав дитячу книжку про двох друзів, котрі склали список під назвою "Пригоди і неприємності" Пригод було мало, зате неприємностей хоч відбавляй.
Моя пригода вже відбулася - побував на відпочинку. Зостались неприємності.
- Відрядження почнуться вже через тиждень.
- За цей тиждень я маю зробити те, що зазвичай роблю за місяць.
- Їздити прийдеться далеко і довго.
- В проміжку якось треба прихитритись відвезти своїх на море.
- Відновити здохлу оргтехніку, або здати її в металобрухт
- Розібратись з Лінуксом, або послати його до дідька і встановити звичну Вінду.
- Дописати фік на ФБ.

@музыка: нема

@настроение: меланхолічне

@темы: особисте

---

Епос, пафос і кактус

про реалізм фентезі

От чомусь не люблю я жанр так званого "фантастичного реалізму".
Ну, на зразок старого доброго пана Анджея з його "Відьмаком", або Мартіна з його сагою, яку так і не сподобився дочитати до кінця.
І не тому, що там повно трешу, угару, а часом і содомії - зрештою, фентезі моделюється з людського суспільства з усіма його недоліками.
Але чомусь автори подібних творів настільки згущують фарби, що їхні світи дуже часто мальовані всіма відтінками сірого і чорного. А вже позитивних героїв вони настільки бояться зробити позитивними, що навантажують їх купою недоліків, котрі вважають за правдоподібність образу.
За пана Сапковського я взагалі мовчу - людина, котра зуміла зробити з казки про Білосніжку гидкувату "реальну" історійку, напевне мала важке дитинство.
Але чому багато нинішніх фентезистів вважають, що їхні твори сприйматимуться краще, якщо вони описуватимуть свій світ "реалістично"
Я от Дяченків люблю пристрасно, з долею фанатизму. Обожнюю їхні твори. Однак навіть вони передають куті меду - і в тих їхніх творах, де автори намагаються описати "реальне середньовіччя", і стиль натужний, і враження таке, наче письменники бояться, що їм не повірять, ткнуть пальцем і скажуть - "неправда, так не буває".
Але їхнім фанатам - не мені одному - з "середньовічного циклу" найбільше подобається епічно-піднесений "Ритуал")

Вот почему-то не люблю я жанр так называемого "фантастического реализма".
Ну, вроде старого доброго пана Анджея с его "Ведьмаком", или Мартина с его сагой, которую так и не сподобился дочитать до конца.
И не потому, что там полно трэша, угара, а порой и содомии - в конце концов, фэнтези моделируется по человеческому обществу со всеми его недостатками.
Но почему-то авторы подобных произведений настолько сгущают краски, что их миры очень часто нарисованны всеми оттенками серого и черного. А уже положительных героев они настолько боятся сделать положительными, что нагружают их кучей недостатков, которые, как считается, придают правдоподобие образу.
По пана Сапковского я вообще молчу - у человека, который сумел сделать из сказки о Белоснежке гадковатую "реальную" историйку наверняка было тяжелое детство.
Но почему многие нынешние фентезисты считают, что их произведения воспринимаются лучше, если они распишут свой мир "реалистично"
Я вот Дяченков люблю страстно, с долей фанатизма. Обожаю их произведения. Однако даже они перебарщивают - и в тех их книгах, где авторы пытаются описать "реальное средневековье", и стиль напряжен, и впечатление такое, будто писатели боятся, что им не поверят, ткнут пальцем и скажут - "неправда, так не бывает ".
Но их фанатам - не мне одному - из "средневекового цикла" больше всего остального нравится эпически возвышенный "Ритуал")

@музыка: Б. Окуджава Музыкант

@настроение: нормальне

@темы: білочки, літературне

---

Рольове

Вичитав на якомусь сайті, що Фінголфін теж приймав участь у альквалондській сутичці. Завжди був певен, що це не так, і що Фінгон рвонув поперед батька, за що і постраждав.
А у грі я зладнав комбінацію - татко намагається змоделювати обстановку, наближену до бойової, і посилає сина з загоном уперед, дізнатись як там справи з кораблями. Можливо це найлогічніший варіант розвитку подій

@музыка: нема

@настроение: так собі

@темы: сильмовське, білочки, рольове

---

Просто так...

пожиттєве

Зустрів вчора приятеля, якого не бачив вже кілька років. Свого часу хлопець просто зник.
Виявилося, що він подався до крішнаїтів. Причому подався серйозно - розпродав майно, продав квартиру, гроші віддав на храм і сам нині живе при храмі в якості ченця - забув, як у крішнаїзмі називаються такі служителі. Живе на пожертви від громади і випадкові підробітки. Вбраний у секонд, худющий і щасливий.
Я його пам'ятаю у часи матеріального благополуччя - засмиканого, заклопотаного тим, як би утриматись на плаву і зберегти понти. З бізнесом йому то щастило, то не щастило - він це дуже переживав.
Зараз він щасливий. Щирий такий, аж світиться. Завжди з Крішною)
І ось він мені сказав цікаву річ. Що по моєму характеру я міг би скласти йому компанію. Тобто - міг би стати відданим служителем Крішни, котрий уже всією душею на Вріндавані Небесній. А живучи моїм теперішнім життям, я буду завжди відчувати моральний дискомфорт.
Дискомфорт, звісно, є... Біда у тому, що я не дуже полюбляю Крішну як сутність. І відчуваю відповідальність "за тих, кого приручив".
Приятель покинув дружину і доньку. Така собі пожертва Крішні - але він не дуже тим журиться.
Міг хоча б зоставити їм квартиру, паразит.
Прочитав останню фразу і зрозумів, що крішнаїта з мене не вийде))

@музыка: нема

@настроение: меланхолічне

@темы: особисте

---

Перевір себе)

Викторина Танах или Новый Завет? Мой результат: 15 правильных ответов из 15. Вы уникум! Мы не очень рассчитывали повстречаться с таким, как вы. Но всё же соблюдайте осторожность. Ведь, как гласит древняя премудрость, «кто всю Библию прочтет – тот с ума сойдет». (пройти эту викторину)

Не підвела пам'ять) Кожен язичник має знати Біблію краще за Свідка Єгови, щоб відбиватись від проповідників)

@музыка: нема

@настроение: нормальне

@темы: особисте

---

О, Есмеральдо...

Дуже давно дивився фільм. Стара, добра, трохи театральна постановка. А от мюзікл не дивився зовсім - не випадало.

@музыка: Notre Dame de Paris - Belle (Russian version)

@настроение: нормальне

@темы: класика

---

Повстаньте, гнані і голодні...

про гіпотетичну участь у соціальних заворушеннях

Задумався над тим, чи вийшов би з мене "полум'яний революціонер". Вирішив, що не вийшов би, тому, що я явно не Феанаро).
Якщо я і приймав би якусь гіпотетичну участь у заворушеннях, то тільки у національно-визвольних. Я був би хорошим українцем часів Хмельниччини, хорошим ірландцем часів руху феніїв і хорошим індійцем під час руху Махатми Ганді.
В країні, де титульною нацією була б моя власна, змінити існуючий режим я б не поривався, тому що не люблю громадянських воєн. Якби я народився "гнаним і голодним", то намагався б змінити ситуацію на свою користь мирним шляхом. Моя участь у якомусь повстанні була б запевнена тільки сильним зовнішнім тиском і повною заблокованістю мирного "шляху нагору". І то за умови, якби цей тиск торкнувся б моєї родини - скажімо панське свавілля щодо дружини, дочки тощо. Або якби мало місце бути постійне приниження особистості. Не знімання капелюха перед паном бароном - Професор Толкін, до речі, запевняв, що йому знімати капелюха перед лордом було б навіть приємно, і я тут поділяю його традиціоналізм - а якісь "жахи середньовіччя" зі знущанням і биттям. Тоді б я знайшов якого небудь місцевого Робін Гуда, Олексу Довбуша, Кармалюка (потрібне підкреслити) і подався б до лісу (палити у ворогів з-за дерев це волинська регіональна особливість)
Свого часу мені дуже подобався Мартін Іден з однойменного роману - робітник, котрий буквально пропалив собі "шлях нагору" силою свого таланту. Чомусь йому не прийшло до голови влаштувати революцію, поділити майно багатіїв і зґвалтувати панночку. Він домігся багатства і слави мирним шляхом, хоча не витримав, як тепер модно казати, когнітивного дисонансу поміж ставленням людей до багатія і злидаря.
Одним словом - я типовий український хуторянин, котрий повстає лише тоді, коли ворог загрожує підпалити його хату. Але ж таким був і Богдан Хмельницький - національна риса, однак...

@музыка: Вл. Висоцький Балада про Робін Гуда

@настроение: нормальне

@темы: особисте

---

Реальне

Ох і веселий був день - тільки-но додому приповз.
Все, більше не їжджу відпочивати довше, чим на тиждень)

@музыка: нема

@настроение: Віддалюся до монастиря. Буддійського.

@темы: особисте

---

Привітальне

Поздравляю  zdrava с Днем Рождения. Желаю счастья, радости, удачи и исполнения всех мечтаний. И стихотворение Рандир в подарок

***
По серебряным дорогам пробеги дождливым утром,
Песни пой, летай по ветру, задавай вопросы мудрым
И под песню водных струй играй на серебристой лютне.
То, что было - позабыто, то, что будет - кто рассудит?

Раскидай слова по ветру, по полям, степям и лесу,
Вслед за заревом заката полетят аккорды песен,
Этот мир перевернулся - он сегодня пьян и весел
И летят шальные птицы вдаль по городам и весям.




Прослушать или скачать Индийская музыка Ari Shakti бесплатно на Простоплеер

@темы: ПЧ і роззява Ноло

---

Повернувся...

Завтра на роботу. Не сьогодні - ще взяв день на домашні справи. Ледар я - не хочеться. Чесно. Хоча документацію вів цілий місяць на відстані і якось воно мене не напружувало. А тут на місці мене очікує божевільня і купа відряджень.
Коли я оту злощасну ФБ писатиму - сам не знаю. Однак треба. Честь вітчизни вимагає.

@музыка: нема

@настроение: ледаче

@темы: ФБ, особисте