І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
***
Я брав за живе,
я служив у вдв,
перегонив через Чехію побиті беемве.
В мене віза германська,
віра християнська,
тьолка із Антверпена й партнери із Бердянська.

читать дальше

Динамо Харків

Зима видається занадто довшою,
ніж того треба. Мітиш підошвою
межі відлиги, що суне тужаво
на прикордонні райони держави.
Крапле дощ — терпка сукровиця
з Господнього тіла. Тьмяніють лиця.

читать дальше

***
І коли відлига зупиниться на горбах,
і коли дерева стоятимуть в темних снігах,
свіжий стишений вітер, зірвавшись від узбережжя,
доторкнувшись, відчує тепло на її губах.

читать дальше

@темы: поезія

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Символіка-то наша - на монеті усміхнене сонце і "чорне сонце" Дажбожого гніву.



@темы: українське, кліпи

12:23

Зимове

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
25.04.2015 в 22:56
Пишет  Klod:

ku-bo.livejournal.com/529111.html

Не доверяя выжившим, хоть больше в общем некому
боясь остаться с мыслями опять наедине
глазами глядя в прошлое под сомкнутыми веками
с мечтами о несбыточном и снами о войне
идет троллейбус городом и фонари качаются
с вокзала на конечную последний поздний рейс
и человек с войны с войной под сердцем возвращается
и двери открываются и холод от дверей

URL записи

@темы: поезія

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
***
Старші питають Фому:
«Скажи, Фомо, чому
ти кожного разу будуєш церкву,
а отримуєш на виході
чергову тюрму?

І сидиш в цій тюрмі,
де навіть слідчі німі,
чекаючи, що зійде те, що не сіяв
у мерзлому ґрунті по довгій зимі.

Скажи, Фомо, чому
ти готовий вірити будь-кому,
але не хочеш слухати власного серця,
яке переганяє цю лють німу?»

А Фома відповідає так:
«Вважайте, що я останній мудак,
але так як ви несете свою віру,
хіба що вбитих виносять
під час піхотних атак.

Ви ж не думаєте взагалі,
як нам виглядати на вашому тлі,
як після вас нам лишатися жити,
тим більше – як нам лежати в землі.

Ось ви за ним ідете,
спів його тихий, а волосся густе,
але як йому вірити, коли я знаю,
що з цього каміння нічого не зросте?»

«Та ладно, – кажуть старші, – Фомо,
а для чого ми тут стоїмо?
Для чого зазираємо йому в обличчя
з надією, наче сліпі в трюмо?

Думаєш, нас не вбиває,
скільки розпачу містять його слова,
як він однім дарує віру,
а іншим лише громадянські права?

Просто, Фомо, не бійся, не бійся.
Страх у серці – найжорстокіший вбивця.
Страх позбавляє тебе любові.
Він не боїться – і ти не бійся.
Страх не лишає тобі надії,
він діє на того, на кого діє.
Страх – це не пам’ять про те, що минуло,
А відсутність віри в майбутні події».

«Ладно, – говорить Фома, –
віра ніколи не приходить сама,
віра – як форель, на яку полюєш
і тримаєш по тому руками обома,

Хай тепер б’є хвостом,
лускою зблискує над блок-постом.
В мене є лише те, що я тримаю в долонях.
Так само ось із вашим Христом.

Ви самі вірите лише тоді,
коли він втішає вас у біді.
Легко вірити, коли з вами поруч
хтось радиться з мертвими і ходить по воді».

А старші кажуть: «Фомо,
а з чого ми живемо?
З того, що небо працює, мов машина,
і в надійних руках аварійне кермо.
Ти теж можеш вірити, Фомо, вір,
оскільки жоден демон і жоден звір
не позбавить тебе твого права на віру,
доки ти маєш мову і зір.

Говори про довгі жнива,
про почуті підлоти і побачені дива.
Неважливо, чи при цьому хтось тебе почує,
головне, чи знайдеш ти потрібні слова».

І старші стоять над ним,
діляться справжнім і головним,
говорять, як глухонімі зазвичай
говорять із іншим глухонімим.

Протягом довгих років
життя половлює боржників
і робить із атеїстів та клерків
місіонерів та чоловіків:

йти в одній із ватаг,
писати знамення на прапорах,
вірити в те, у що насправді не віриш,
не боятись того, що вганяє в страх.

Сергій Жадан

@темы: поезія

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
23.04.2015 в 18:13
Пишет  Viperidae Crotalus:



URL записи

@темы: українське

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Полаявся з одним імперцем на тему кріпацтва в Росії.
В зв язку з цим виникло питання - а чи були книги, де кріпацтво зображують ідилично, або хоча б так, як в романі Мітчел "Розвіяні вітром"? Ясна річ, що якщо подібні і були, то після революціі їх не перевидавали, а я ніколи не копав так глибоко.
А цікаво було б почитати щось подібне - для загального розвитку.

@темы: літературне

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Власне - це не тільки мої думки. але треба їх висловити.
читать дальше

@темы: українське

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Така собі собача історія.
читать дальше

@темы: особисте

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Старі будинки ажурові,
І кожен камінь - вічний слід
Давно минулої любові,
Умерлих літ, безсмертних літ.

Кав'ярні й вежі, сни з явою,
Рабле, Рембо, квітки й трава, -
І хтось усмішкою чудною
У невідоме зазива.

Фіалки, привиди Версалю,
І кармін губ, і п'яний шлюб,
І терпкощі чудного балю
Крізь яд скрипок і тугу труб.

Ти випив самогону з кварти
І біля діжки в бруді спиш, -
А там десь голуби, мансарди,
Поети, сонце і Париж!

М. Рильський

До Парижу не хочу, а от нездійснені поки що мрії є.
Напиватися не буду)


@темы: поезія

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
12.04.2015 в 20:32
Пишет  lam:

12.04.2015 в 20:09
Пишет  zavka:

Коротко про сутність українців


URL записи

URL записи

@темы: українське, кліпи

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Ні, я не хочу, щоб гинули ось так, недочекавшись. Але у нас рік іде війна, і людям конкретно тяжко. І дуже тяжко жінкам, котрі очікують близьких, або помагають війську.
Спробував проникнутись - вилилося в оповідку.
Я не змінив сюжет Сильма, бо не хотів писати АУ. Але нас - нас аданів України - не проклято Долею і Суддею. А тому ми переможемо все одно. Бо ми, і чоловіки, і жінки, є відважними.


Название: Баллада об Огненном Цветке.
Автор: nolofinve
Бета: Morane
Размер: мини, 2175 слов
Пейринг/Персонажи: Макалаурэ, НЖП
Категория: гет
Жанр: ангст, драма
Рейтинг: G
Краткое содержание: "Всю жизнь ждала - устала ждать" (с)
Примечание: используется фанонная версия о гибели Макалаурэ в морских волнах.

читать дальше



@темы: ФБ, моя творчість

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Міні з ЗФБ.

Название: Искушение
Автор:  nolofinve
Бета: Morane
Размер: мини, 1230 слов
Пейринг/Персонажи: Великолепная Семерка сыновей Феанаро, их друзья, а также Мелькор-искуситель
Категория: джен
Жанр: драма
Рейтинг: G
Краткое содержание: Феанаро запретил сыновьям общаться с мятежным Валой. Но, поскольку Мелькор свободно разгуливал по Аману, встреча была неминуемой.

читать дальше



@темы: ФБ, моя творчість

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Стівен Кінг

Відродження


Розчарування псто... Стіві явно не вистачає наркоти, під якою він писав свою містику.
читать дальше



@темы: літературне

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Оповідка з ЗФБ в стилі легенди. Може й не дуже добре вийшло, але як зумів.

Название: Легенда о разбитом сердце.
Автор:  nolofinve
Бета:  Асмела
Размер: драббл, 990 слов.
Пейринг/Персонажи: Нерданэль, супруга Феанаро.
Категория: джен
Жанр: ангст
Рейтинг: G
Краткое содержание: Сердце матери и возлюбленной может выдержать многое, но и оно не из камня.
Примечание По мотивам сербской легенды "Смерть матери Юговичей".

читать дальше



Малюнок Hide Matsumoto дуже в тему)

український оригінал для бажаючих



Сподіваюсь, що стильний малюнок Ассіді, котрий, разом з сербською легендою надихнув мене на цей текст, не зачепить нічиїх духовних скреп.

@темы: ФБ, моя творчість

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
02.04.2015 в 23:15
Пишет  WTF House of Feanor 2015:

WTF House of Feanor: деанон, часть 1
Первый дом нолдор_деанон

часть 1 | часть 2


URL записи






@темы: ФБ

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
01.04.2015 в 03:18
Пишет  Толкин Обзоры:

Новые правила
Дорогие все!
Спешим сообщить долгожданное известие.
С этого дня Обзоры начинают фильтровать попадающий в выпуски контент.
Не то что бы мы раньше этого не делали, но пора навести порядок, правда же?

читать дальше
URL записи


З Першим Квітня, Толкін-фандом)))

@темы: сильмовське, білочки