пятница, 21 сентября 2012
10:35

Хроніки партизанського госпіталю. Завершення.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Винищувач повертається на базу

Благодарности за моральную поддержку болящего Ноло виртуальным друзьям и обеим командам. Господа аноны с холиварсоо, не проходите мимо, здесь есть кое что и для вас.

@музыка: Б. Окуджава "Давайте восклицать"

@настроение: щасливий

@темы: особисте

URL
четверг, 20 сентября 2012
17:03

Пристрасті по четвертому левелу.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Здається, висновки ще робити рано - ще до міді не дійшло... Однак - загальна тенденція вже проглядається.
психологічні цікавинки, для себе, можна не дивитись.

Страсти четвертого левела. Перевод.

@музыка: Бетговен "Егмонт", увертюра

@настроение: меланхолічне

@темы: ФБ

URL
13:33

Читальний зал

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Перечитуючи "Волхва" Фаулза - замітки на полях.

Яку рольову гру можна було б розвернути, маючи в кишені пару мільйонів навіть у гривнях)

Шкода Ніколаса. Він зовсім не негідник - просто не може зрозуміти, як йому поводитись з такою дурепою, як Алісон.

Я перестав би брати участь в тому цирку, одразу ж, як зрозумів би, що мене морочать. Дурень сам став "іграшкою" багатого збоченця, котрому подобалось ламати людей морально.

Але який стиль... Ця книга набагато краща за славетного "Колекціонера". Читаю, смакуючи кожну сторінку.

До виписки дочитаю, напевне. Завтра! Це уже завтра!

@музыка: нема

@настроение: в режимі очікування

@темы: літературне

URL
00:26

Битва продовжується. Позаконкурсне, арт.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
19.09.2012 в 22:11
Пишет  fandom Silmarillion 2012:

fandom Silmarillion 2012: Внеконкурс: Level II. Quest 2: арт/клип/коллажот G до PG-13


URL записи

@музыка: нема

@настроение: покращення вже сьогодні

@темы: ФБ

URL
среда, 19 сентября 2012
14:18

Полювання на обоснуя

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Рефлексії злючого Ноло з приводу звіра-обоснуя

@музыка: Фірнвен Вот и все, прекрасная...

@настроение: Ноло злюка

@темы: ФБ

URL
10:36

Зведення з поля битви

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Міні на 4 левел у нас вийшли добре. Принаймні, я вважаю, ми з честю викрутились зі складної ситуації - підняти левел, і максимально щадити світ Арди.
Якщо раніше у нас "не вистачало" іменних персонажів, то в цій викладці ельфійським лордам було віддане належне. І не тільки ельфійським - Барахір з Береном теж приймали участь в левелі. Війна, така вона війна)

Враження від викладки колег - плююсь йадом

перевод впечатлений

АПД

@музыка: нема

@настроение: злий

@темы: ФБ

URL
вторник, 18 сентября 2012
20:22 

Доступ к записи ограничен

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
12:42

Хроніки партизанського госпіталю.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Рефлексії меланхолічного, але впевненого у собі Ноло.




@музыка: увімкнув BG для підняття бойового духу

@настроение: Меланхолічне. Відпустіть мене звідси, я не буйний))

@темы: особисте

URL
понедельник, 17 сентября 2012
13:30

Хроніки партизанського госпіталю

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Сьогодні дохтур і компанія довго дискутували на тему, коли відпустити мене з цього приємного місця. Вагалися вони між середою і п'ятницею. Я, звісно, всією душою за середу, але остаточний вирок буде винесено завтра.
Виникає, щоправда, проблема. За кермо мені сідати рано, а сестричці, хоча у неї і є права, я машину не довірю. Залишається прохати Тано, щоб одвіз. Але ж йому потрібно буде повертатись за своїм "крокодилом"
Одним словом, я сам собі ускладнив життя. Потрібно було їхати поїздом, а Тано забрав би нас на своїй машині. Тепер же не знаю, що робити з "Тойотою". Сеструха, щоправда, говорить, що вона впорається, але вона теж полюбляє велику швидкість, і ще необережніша, ніж я.
Правда, не виключаю, що вона мене умовить.
Груди ще болять, але вже відчуваю себе ельфом цивільною людиною, а не пораненим бійцем дортоніонського спецназу :D
І у мене є книга Дж. Фаулза "Волхв". Я її колись уже читав, а тепер конфіскував у сеструхи на користь поранених))
Правда вреднючка обіцяє забрати у мене на вечір ноута і зоставити з самим телефончиком.
Домашні телефонують по три рази на день. Скучили, ага))

@музыка: Кельтська арфа

@настроение: нудьгую, дуже нудьгую.

@темы: особисте

URL
09:59

Привітальне

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Вітаю милу пані  Jedith з Днем Народження. Бажаю, щоб збулися всі Ваші мрії, життя було щасливим, і милим, сонце завжди світило над реальним світом, і місяць лив сріблясте сяйво на світ Арди, в який ми колись напевне потрапимо.

В подарунок - вірш Amarin

Иногда ты вспоминаешь старые легенды
И думаешь о тех,
Кто под самыми первыми звездами
Пел самые первые песни,
Кто учил говорить деревья
И искал самые первые ответы
На самые первые вопросы
Об огромном, сверкающем,
Таком разном - и таком одинаковом мире.
О тех, кто ушел давным-давно ...
Но, когда слова как бы случайно
Складываются в певучие строки,
И когда нечаянный аккорд задевает сердце,
Может быть, это капелька звездной крови
Отзывается в твоих жилах?

І кліп виробництва моєї сестриці - Тэм Гринхилл "Стражи последнего рубежа"



@темы: ПЧ і роззява Ноло

URL
воскресенье, 16 сентября 2012
15:32

"Та пожертва - найвище, що може пізнати воїн..."

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
16.09.2012 в 02:03
Пишет  Klod:



Віктор Ошовський

Цезар мусить померти. Трагічно і нагло померти.
Білосніжним плащем вишнева розквітне пляма.
Тільки смерть дозволяє стати вище самої смерті.
Тільки так у безсмертя рипуча прочиниться брама.

Цезар мусить померти. Жорстоко, таємно, підступно.
Одинокий, покинутий. Зраджений ліпшим другом.
Поруч буде крутитися, той, хто мав стати наступним,
Але стане хіба в душогубців на черзі другим.

Цезар мусить померти, як личить героям воєн,
Що давно відчувають марність двобою й зброї.
Він би впорався навіть, як кривдників буде троє.
Та пожертва - найвище, що може пізнати воїн.

Цезар мусить померти. Щоб врешті усі зрозуміли,
Ким він був і ким стане. Що - їхнє життя в порівнянні.
Ну а тих, кому бракне на зміни і поступ сили -
Приректи на безсоння. Позбавити сподівання.

Приміряє по собі. Прірв бездонних у душах не знає.
Залишає покої. В закутку - вірне гострене лезо.
Жереб кинуто двічі. Рубікон мимоволі всихає.
Цезар мусить померти, - без кінця промовляє цезар.

URL записи

@музыка: вимкнув

@настроение: а надворі дощ...

@темы: поезія

URL
14:53

І ще про мого короля...

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
08.09.2012 в 23:11
Пишет  gondolinde:

Самый любимый мною портрет второго сына Финвэ




URL записи

@музыка: слухаю Dagda

@настроение: меланхолічне

@темы: сильмовське

URL
10:25

Битва продовжується. Драббл, позаконкурсне.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
15.09.2012 в 23:30
Пишет  fandom Silmarillion 2012:

fandom Silmarillion 2012: Внеконкурс: Level II. Quest 1: драбблы от G до PG-13


URL записи

@музыка: А. Сердюк Ти не скрипка, ти воля...

@настроение: Меланхолічне

@темы: ФБ

URL
суббота, 15 сентября 2012
18:14

Історія Іріме Лалвенде, сестри Нолофинве.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Так вийшло, що у мене написався триптих про панну Іріме, улюблену сестру Фінголфіна. Може її доля була і не такою, але Профессор заніс леді до списку невідомих героїв.

Частина перша. Тіріон

Частина друга. Барад Ейтель

Частина третя. Аннон - ін - Гелід




@музыка: Вівальді Осінь

@настроение: прокачується

@темы: моя творчість

URL
пятница, 14 сентября 2012
22:44

Відьомське

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
14.09.2012 в 20:28
Пишет  riweth:

А чужих-то потемок нет - постигай, пости...Потеплей одевайся, спасайся от сырости. Проверяй пистолет и нож, заряжай фонарь, и тогда в этой чаще пребудешь и бог, и царь. Остальное - балласт и дурь, ледяная хмарь. Ты беги. Выживай. И будь. Небеса копти.

Не реви, не боли, кровит - наложи-ка жгут. Закопченные небеса барахлят и лгут. Расслабляться, хандрить не надо, не смей, ни-ни, потому что еще к костру подойдут они. С полувзгляда пойми, а ненужного не болтни, выпивай, говори, но помни - нечисто тут.

Коротай, как привык, да со спиртом и ерундой. И наутро продолжишь путь не совсем седой.

Но когда ты захнычешь, запросишь у них тепла, не забудь - в кобуре наган, в рукаве игла. Не останется у тебя никаких минут, да и то, чем ты был, как бумагу, в руке сомнут... Так что помни - творят, клянут
и желают зла.

URL записи

@музыка: вимкнув

@настроение: нормальне

@темы: поезія

URL
22:06 

Доступ к записи ограничен

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
16:31

Хроніки партизанського госпіталю

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Дохтур сказав, що, коли нічого несподіваного не трапиться, вижене мене звідси в середу.
Уже щось конкретне, айя))

@музыка: К. Єрофеєв Танго

@настроение: Задоволене

@темы: Особисте

URL
четверг, 13 сентября 2012
17:48

Політична орієнтація

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Тоталітаріст я... Але чому в анкеті не передбачено монархістів?))



@музыка: нема

@настроение: нудьгую

@темы: тести

URL
11:52

Читальний зал.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
К. Маккалоу "Ті, що співають у терні"

Тільки зараз зрозумів, чим мені свого часу не сподобався цей роман)) Повною відсутністю логіки і невикінченістю сюжету.
А так добре все починалося - я так люблю родинні саги, і тому з превеликим задоволенням почав читати про буття ірландської родини Клірі у Новій Зеландії.
Задоволення закінчилося на тому місці, де Меган залишає чоловіка і повертається додому. Враження таке, що леді Маккалоу просто не знає, що робити зі своїми персонажами.
Навіщо вона закатала Френка до в'язниці, з ним можна було розвернути чудову бокову лінію побочного сина шляхетної родини з маорійською кров'ю в жилах? А чому вона не дала одружитись братам Меган - мені здається, що вона просто не знала, куди подіти це велике ірландське посімейство.
Загибель Дейна шита білими нитками, і взагалі, більш реальним було б, щоб хлопчина одружився і завів собі гарну родину.
Від Ральфа, котрий фактично пограбував родину своєї коханої, мене просто нудить. Фіона - занудна дурепа, Меган недалеко втекла від матері.
Єдина нормальна людина на всю книгу це Джастіна, та і то з білочками щодо особистого життя.
Замість розлогої родинної саги вийшов дамський роман, просякнутий рожевою водичкою.
Прочитав тільки з великої нудьги і зараз продовжую позіхати.




@музыка: "Звуки природи"

@настроение: Ноло страждає і нудиться в цьому Ангбанді вже два тижні

@темы: літературне

URL
среда, 12 сентября 2012
14:48

Хроніки партизанського госпіталю

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Сеструха поїхала в гості до приятельки. З ноутом, що є верхом садизму. У мене тут натхнення прорізалось, а вона...
Температура впала. Чортова кількість ліків зробила свою справу. Може до ночі підскочить ще, але зараз я роскошую.
Перетерпів ще одні тортури голкою, але кашель став меншим а дихати легше. Забрав у сеструхи "Ті, що співають у терні" не в моєму густі, але краще, ніж зовсім без книг. І звісно ж читаю Свідзинського.
Телефонувала леді Тім, вона дуже сумна. Її донька поступила до Острозької академії на філфак, мрія самої пані Тім. Тепер вона сумує за донькою і за власним життям, змарнованим у невдячній праці фтизіатра.
Мені її шкода, і соромно за власний змарнований диплом.
Вдома все гаразд, за мене моляться) Не стримався і пожартував, щоб поменше молились, аби ревнивий Єгова з посімейством не звернув раптом уваги на язичника Ноло, дружина образилась. Коли я вже почну стежити за своїм єхидним язиком)

@музыка: Фірнвен, усе підряд

@настроение: Меланхолічне

@темы: Особисте

URL